У баби Люби єдиною радістю була кицька Мурзя, тому що онуки навідували її вкрай рідко, а улюбленець був завжди поруч й проводив з нею більшу частину її пенсійного віку. За це вона її нерідко й частувала смачними делікатесами з магазину.
Після того, як баба померла, кицьку ніхто з родичів не захотів забирати до себе і винесли її просто у під’їзд разом зі старим диваном. Так і вийшло, що Мурзя сиділа на ньому й нікуди не йшла, мов мала надію, що це допоможе її зберегти те квартирне тепло й ось-ось повернеться її господарка зі смаколиками та почне її гладити.
Поруч з квартирою баби Люби жила Оксана. Вона була молода й добра, тому нерідко навідувала літню людину, щоб допомогти її та просто розважити чаюванням і коли побачила самотнього Мурзю на дивані, то відразу ж забрала його до себе.
Мурзя живе поруч з господаркою уже другий рік і все ще залишається милим котом, що любить муркотіти у неї на колінах.
Оксана сама не розуміє як, але Мурзя відразу змогла зжитися з двома іншими котами та собакою. Вони прийняли її, ніби давні знайомі.
Дивовижним є те, що щоразу, коли Мурзя виходить гуляти на вулицю, то відправляється до того самого старого дивана, який тепер стоїть неподалік від сміттєвих баків.
