Заради збереження сім’ї, пробачила 3p@ду чоловіка й прийняла його назад у дім.

Розповім вам одну історію, як я пробачила зраду чоловіка. Мені мати завжди говорила, які б негаразди нас не спіткали, сім’ю ми повинні зберегти. Можливо вона мала рацію, адже зараз я не шкодую про вчинене.

З Андрієм ми почали зустрічатися ще з одинадцятого класу. Потім разом вступили до університету, але були на різних спеціальностях. Через три роки вирішили заручитися, а ще за рік зробили весілля. Потім я дізналася, що при надії. Це було великою радістю для нас.

Тільки-от після народження дитини все змінилося, а особливо ставлення чоловіка до мене. Він стверджував, що всю свою увагу та вільний час я присвячую лише нашому сину й більше про нікого не думаю. Так, так справді було.

Я повністю віддала себе дитині. На чоловіка у мене просто вже не вистачало сил під вечір. Навіть просто порозмовляти з ним мені не хотілося, я втомлена лягала спати. Коли прокидалася рано, Андрія вже не було. Мені морально і фізично було складно з дитиною, при тому, що ні від кого допомоги не було.

Андрій приходив ввечері коли я вже вкладала малого, а потім йшла на кухню готувати й прибирати. Я стала помічати, як Андрій став затримуватися на роботі. А одного разу зовсім не прийшов ночувати. Сказав, що було дуже багато роботи тому і залишився у співробітника. Таке стало повторюватися неодноразово. Врешті-решт мені увірвався терпець й коли він повернувся з роботи я йому сказала:

— Андрій, я хочу серйозно з тобою поговорити. Два останні тижні я зауважила, що ти пізно повертаєшся з роботи. До того ж зовсім не допомагаєш з дитиною. Я забула коли останній раз робила собі манікюр чи ходила у салон краси. Але що мені з того, я про здоровий сон забула… Враження, що тобі зовсім на мене начхати. Я очікувала, що після народження дитини наші стосунки стануть ще міцніші. Жаль, помилилася… А стосовно твоїх затримок на роботі, то я вже не така дурненька. Запитаю прямо. У тебе інша жінка?

— Можливо, я не приділяю достатньо уваги дитині, але ти повинна розуміти, що комусь потрібно працювати й заробляти на життя. Стосунки між нами справді охололи. Ти змінилася. Віддала себе повністю дитині. Все інше тебе навіть не цікавить. Ти навіть не питаєш, як у мене день пройшов… Ми стали наче чужі. А ти як гадаєш, від такого життя я міг завести на стороні іншу жінку? Звісно, що так…Тому пропоную нам спокійно розійтися. З дитиною я тобі фінансово допомагатиму, за це не хвилюйся.

Це було справжнім ударом для мене, при тому, що я себе готувала до такого. Взявши себе в руки, почала шукати всі потрібні документи. Але поставила Андрію одну умову — до дитини приходити мінімум три рази в тиждень. Тим самим я хотіла, щоб він не забував про мене. Адже стільки років разом, а тут розлучення… Не легко так просто відпустити, коли кохаєш. І звісно, я почала шукати будь-яку можливість, щоб частіше бачитися.

З дитиною мені почала допомагати мати. А я мала час, щоб відновити себе ззовні. Відвідувала косметологів, ходила на манікюр, почала робити собі макіяж, змінила колір волосся й трошки його підстригла. Почала носити плаття й туфлі. Хотілося забути ту не доглянуту жінку, яка віддала себе повністю сім’ї.

Кожного разу, як чоловік бачився з сином, то не міг відвести від мене погляду. Одного разу не втримався й мовив:

— Розлучення пішло тобі на користь. Ти стала такою жіночною, ніжною й красивою. Важко погляд відвести… На таку молоденьку маму, мабуть, багато хто задивляється.

В душі я раділа, наче маленька дитина. Нарешті мій чоловік побачив, що я можу бути іншою. Андрій став частіше приходити до нас додому.

Начебто, з новою жінкою виникають сварки й непорозуміння. Ну звісно, знайшов на п’ять років молодшу за себе дівчину, вона влаштовує йому свої правила, а він не звик комусь піддаватися. І я мала рацію. Андрій розійшовся з нею. Й попросив мене, щоб я прийняла його назад, бо кращої за мене йому вже не знайти. Я звісно пробачила.

Я хочу, щоб мій син зростав у нормальній сім’ї, де є і батько, і мати. Заради збереження сім’ї, я пробачила Андрію. Пройшло п’ять років. Наш синочок вже дорослий, ходить у школу. Чоловік більше не шукає когось на стороні. Наші стосунки вийшли на новий рівень. Андрій почав більше допомагати мені й нашому сину. Я себе відчула по-справжньому щасливою жінкою й мати.

Той випадок навчив нас цінувати, те що справді важливо у сім’ї. А моя мати стала хорошою підтримкою. Адже якби вона не наполягала на наше примирення, я б, мабуть, не змогла повернути його у сім’ю.