Чи часто ви помічаєте, у якому настрої перехожі? Іноді ми не звертаємо уваги на інших людей, а особливо, коли вони потребують допомоги. Та робити так не варто, краще зайвий раз поцікавитися, ніж пройти повз чужого горя.
Я йшла на обід, було близько 13:00. Біля метро я побачила дівчинку років 8-9. Вона йшла, опустивши голову вниз, а на куртку крапали сльози. Люди просто минали її, а маленька дівчинка гірко плакала і йшла, не розбираючи дороги!
Я теж спочатку подумала, що, напевно, дівчинка заробила в школі погану оцінку й переживає, що її будуть сварити вдома, або навпаки, переживає, що знову не отримала бажану іграшку. Прохожі, напевно, також вважали, що в такому віці немає реальних проблем, тому не звертали на дівчинку уваги. Та коли я пройшла повз дівчинку, ніби якась сила змусила мене повернутися.
Дівчинка розповіла, що в них не було останнього уроку. Вона прийшла додому, та їй ніхто не відкрив. Бабуся повинна бути вдома, але її немає, а батьки на роботі. Я запропонувала зателефонувати мамі, та дівчинка заридала ще голосніше. Крізь сльози пояснила, що в неї закінчила гроші на рахунку, а мама вчора забула поповнити. Я сказала, що ми можемо зателефонувати з мого.
Виявилося, що бабуся, вважаючи, що онучка ще в школі, вибігла до магазину, по смаколики для тієї ж онучки. Вона зараз повернеться, а дівчинка повинна зачекати її біля під’їзду. Дівчинка відразу аж розцвіла вся. Вона подякувала мені й побігла додому.
А я задумалася: як іноді просто допомогти сторонній людині. Все залежить від нас, головне – вчасно не пройти повз.