Цей лист присвячений «злuм мамам», і хоч написаний він у далеких 70-х роках минулого століття, але й досі актуальний…
“Хочеш сказати, що твоя мама зла? Тоді я розповім тобі про нашу маму, яка найзліша у всьому світі!
Доки наші друзі на сніданок їли смачні цукерки та печиво, мама змушувала їсти нас несмачну вівсянку та яйця. Доки вони їли на обід піцу та бутерброди, ми мусили їсти борщ або картоплю, чи ще щось таке… Загалом, я вам краще і не розповідатиму, чим ми вечеряли…
Інколи мені здавалось, що ми заручники власного дому, бо вона завжди говорила точний час, коли ми маємо повернутися додому, а якщо ми йшли до когось у гості або за межі дитячого майданчику, то мусили повернутися додому й повідомити їй про це.
Вона постійно хотіла знати про нас все. Особливо, її цікавили наші друзі та те, що ми робимо разом. Коли їй щось не подобалось у тому, чим ми займалися, то вона наполягала, щоб ми цього не робили або припинили спілкуватися з одним з наших друзів. Вона постійно стежила за часом, відпускала нас лише на годинку гуляти, якщо ми затримувалися, то її це злило.
Кожного вечора перед сном ми відправлялися митися, а зранку змінювали одяг. Наші друзі ходили в одному й тому ж по кілька днів, а милися лише тоді, коли самі захотіли. Мовчу вже про те, як мама економила на нас. Ми ніколи не ходили купувати речі на базар, мама купувала тканину і сама все для нас шила. Мені б хотілось, щоб наша мама була схожа на когось з батьків друзів, бо вони круті!
Але знаєте, що було найгірше? Те, що о десятій вечора ми вже мали помитими спати у своїх ліжечках, бо о 8 ранку нам потрібно прокидатися, щоб снідати, а потім вона використовувала нас, як рабів… Ні, я не жартую. Вона змушувала нас застеляти наші ліжка, мити посуд за собою, прибирати у кімнаті, а інколи навіть пилососити! Інколи нам здавалось, що вона наскільки зла, що цілий день та ніч лише й робить те, що вигадує для нас справи на наступний день.
Вона ніколи нам не дозволяла брехати, а коли ловила нас на цьому, то дуже злилась. У підлітковому віці вона вже могла визначати по найменших рухах нашого обличчя чи очах, коли ми її брешемо. Наші друзі почали зустрічатися з протилежною статтю ще у 12-14 років, а мама відстежувала кожен раз, з ким саме ми гуляємо і кілька разів ловила нас на брехні просто з тим, з ким ми гуляли, не передати того сорому, що ми тоді відчували. Загалом, гуляти з протилежною статтю нам дозволили лише з 16 років, і то, доки на вулиці не стемніє.
На жаль, через маму ми опустили багато цікавих пригод, які пережили наші друзі: нас не ловили у магазині з вкраденими жуйками, жоден господар черешень не наздоганяв нас посеред ночі, ми ні разу не бували у поліції, ніколи не пили та не пробували навіть купити щось таке. Загалом, не робили всього того, чим мають займатися діти. І лише її провина у цьому.
Звичайно, найбільше її турбувала наша успішність у школі. Вона завжди набридала нам з тим, щоб ми добре навчалися, але цього їй було недостатньо, тому вона вимагала, щоб ми робили все найкраще, щоб саме нас брали на олімпіади та змагання.
Щосуботи у нас було генеральне прибирання, тому про прогулянки можна було забути, а неділя була сімейним днем: ми ходили до церкви, а потім цілий день проводили вдома.
Зараз ми вже дорослі люди, що мають хорошу освіту, стабільний заробіток і своїх дітей, яких виховуємо точно так само, як і мама нас, бо лише зараз ми зрозуміли, що так було правильно. Діти часто говорять мені, що я зла, але це тільки втішає мене, це означає, що я на правильному шляху.
Іноді мені шкода, що не кожна мама така зла, бо я впевнена, що тоді б у світі було значно менше проблем”.
А ви зла мама чи у вас самої була зла мама?
