Цей лист відправила кохана дружина для чоловіка, якого будо піймано на зpaді.
«Любий,
Наша донька ніколи не вміла брехати й навіть тут вона сказала мені правду про те, що ти запросив у наш дім іншу жінку, щоб полегшити собі життя. Доки я тут стараюсь зі всіх сил, щоб наш внук виріс не тільки хорошим та богобоязним чоловіком, а й справжнім генієм, ти не дотримуєшся жодних законів, хоч сам і відвідуєш синагогу.
Ця дурочка зараз ходить у моїй шубі та черевичках, а про неї говорить весь район і не найкращі це слова, повір. Що ж ти у ній знайшов, чого не було у мені? Її 55, а мені лише 52, чим же це краще? Можливо, вона також має дві вищі освіти та знає дві мови, чи вона ж така наївна, якою була я, коли ти мені розповідав, що я одна єдина. Я тобі завжди вірила, а тут така новина….
І що я маю після того, як стала наївною дурою і довірилась тобі?
Я втратила десятки шанувальників, які пропонували мені особисті вілли, кораблі, все золото світу й найдорожчі прикраси, про які ніхто, окрім мене, не знатиме.
Лазаре, ти все зіпсував. Ти не хотів стримувати свою хтивість, чи якось справлятися з нею, ти робив те, що хотів.
Я б радила тобі просто зараз взятися за розум, тому що кожна мить твоєї невірності лише більше губить тебе. Твоє покарання буде значно страшніше, ніж Салемське паління відьом. Це не вартує тих трьох хвилин насолоди.
P. S. Не забудь про те, що ти нам з крихіткою ще нічого не скидав цього місяця на карту, а час йде. Швидше це зроби, тому що ми вже почали надто себе обмежувати, а це не діло».
Отак Лазар відповів своїй дружині також листом:
«Котик,
Я б хотів спочатку привітатися з тобою і написати, як сильно сумую і місця собі не знаходжу, доки ти виховуєш з нашого онука гідним членом суспільства та генієм. Я впевнений, що з цим завданням ніхто краще за тебе не впорається, тому що онук взяв від тебе все найкраще. На щастя, від мене йому дісталися лише хворі коліна. Я щодня з палкими почуттями чекаю твого повернення додому, тому читати якісь докори й вигадки про подружню невірність мені боляче.
Ти не прочитаєш у цьому листі виправдань чи спроб примиритися, а лише сухі факти, щоб ти через якісь дрібниці не зіпсувала наш чудовий союз.
Пам‘ятаєш, ти мене прохала провітрювати твою шубу, щоб там ніяка міль не завелась. Носити сам я її не збираюсь, не по статусу, от і я попросив робити це нашу сусідку, тим паче вона такого дорого й у житті не носила, тому радісно її носить, як ніколи. Ти ж знаєш, як вона виглядає, навіть не думай, що вона мені може бути цікавою. А оце що наш сусіди разом бачили, то ми твою шубу вигулювали, а обняв я її лише з почуттів до тебе, бо ти мені пригадалась у тій шубі.
Ти ж розумієш, що тільки ти повідомиш, що ти повертаєшся додому, то цієї горе-сусідки й близько біля нашого дому не буде.
Я і моя чоловіча сила чекаємо твого повернення додому, щоб показати тобі, як сильно ми сумували, і це буде не три хвилини. А про Салем і колишніх кавалерів більше не говори, ти ж знаєш, що всі вони й мізинця мого не варті, не те, що найкращого, що є у моєму житті – тебе.
І грошей у мене не так багато, щоб тобі все відправляти, зрозумій мене, та тобі буде потрібно своїми шляхами додому діставатися, тому що не знаю, коли мені вийде щось вам відповісти, хіба твою улюблену шубку продати.
Бувай, люба, твій зажурений чоловік!»