Дитина геть на мене не схожа. Я втомився від постійних жартів. Почав думати, що дружина нacтавила мені poги

Всі чоловіки в моїй родині мали певні особливості при народженні. Мій прадід, дід, батько – всі були з дитинства з темним волоссям та неодмінно мали на тілі вроджену пляму, яка трохи подібна до трикутника. Як колись жартував мій батько – «це знак родинної якості». Якщо дитина народилася з такою плямою? не потрібно ніяких тестів. Сто відсотків наш.

Але мій син геть не подібний до нас. Ще в пологовому будинку я занервував, коли побачив, що його волосся світле. Як так. Дружина брюнетка, я також, а тут майже блондин. Тоді мене заспокоїла теща. «Наша прабабуся була блондинкою з народження. Ось гени й передалися». Та я ніяк не міг заспокоїтися.

Наступним «ударом» для мене стало те, що в сина немає родинної плями. В перший же день, коли його принесли додому й дружина купала малюка у ванній, я обдивився його з усіх боків. Нічого. Біла-білісінька шкіра. Того вечора в нас з дружиною була серйозна розмова. Я не міг повірити, що це мій син. Всі докази, а точніше відсутність родинних особливостей, наводили на думку, що ми не рідні з ним. Та дружина буквально присягалася, що ні з ким мені не зраджувала. Сказала, що ми можемо провести тест на батьківство. Я їй вірив, й тому заспокоївся.

Але згодом почалися жарти в мою сторону від знайомих. Кожен вважав за необхідність пожартувати про «сусіда». Спочатку це мене просто дратувало та згодом крапля за краплею впевнило у думці, що зробити тест на батьківство таки потрібно. Я більше не міг терпіти насмішок.

Ми витратили чималі гроші. Але коли медична сестра віддала нам результати та повідомила, що я та дитина стовідсотково родичі, в мене наче камінь впав з душі. Ось так через злий жарт природи я почав сумніватися у своїй дружині.