Так вже сталось, що двоє синів точно відповідали казці про третього сина Іванка дурника. Перший син виріс високим, сильним, розумним й давав всій сім’ї надію на світле майбутнє, бо завжди був вихованим та багато працював. А молодший був худеньким, низеньким й не володів такою загальною людською любов’ю та майже не мав друзів.
Старший син відразу зумів влаштуватися у житті. Хоч як батьки відмовляли, та все ж відправився в армію, звідки повернувся ще більш красивим та мужнішим. Потім пішов навчатися на юриста і вже на 4 курсі знайшов роботу за спеціальністю. Заробляв на початках небагато, але родині все одно допомагав, а коли мав вихідні, то й до роботи не був чужим, завжди помагав чим міг й брата намагався наставити на “шлях правильний”.
Другий же ледь закінчив школу на 6-7 та хотів піти по братових слідах в армію, але й туди його не взяли. Ніколи він не був красивим та статним, тому комплексував через це, вважаючи, що навколо його ніхто не любить. Адже всі шукають таких, як його брат: красивих, розумних, дебелих, а не таких, як він, яким самостійно важко відро з водою додому принести. Не раз він намагався познайомитися з дівчиною, але вони тільки сміялися з нього. На життя він не мав ніяких планів. Вважав, що почне працювати десь та буде жити все життя на самоті. Тому й надіялися батьки тільки на старшого сина.
Відчуваючи, що своє життя він тут не змінить, молодший вирішив відправитися кудись в Одесу, щоб почати життя з чистого аркуша, де його ніхто б не порівнював з братом, що було для нього найболючішим. Там він влаштувався головним помічником ветеринара.
Ветеринаром була хороша жінка літнього віку, що помітивши старання молодого хлопця й те, що йому подобається працювати з тваринами, вирішила йому допомогти та підготувала до вступних екзаменів у місцевий технічний коледж на ветеринара.
Згодом, його покликали в одне велике село працювати, там він і почав бути хорошим ветеринаром, що спеціалізувався по домашньому скоту. Й жінку там зумів знайти. Звичайно, не перша красуня, але досить миловидна дівчина й з ним вони почали жити душа у душу.
А ось зі старшим сином сталась біда. З кожним роком він ставав все «ласішим» до грошей і ось прийшла йому пропозиція щось там перевезти й отримати чималу суму грошей. От і спіймали його з наркотиками. Сам він не знав, що перевозить, так і життя його розвалилося, коли забажав ще більшого.
Батьки від такої події, що старого сина посадили, не могли ніяк відійти, тому й вирішив той «немічний» їх до себе забрати. Квартиру батьківську вони продали й почали будувати ще один дім, поблизу з будинком молодшого сина. Зараз всі разом живуть й батьки не можуть припинити дивуватися, як тут кожен у селі хвалить та поважає ветеринара з міста!
Сину намагаються по господарству допомогти та за онуками пригледіти, доки їхня невістка, секретарка у сільраді, додому повернеться та чогось смачного приготує.
