– Мам, я не хочу більше їхати з дядьком Андрієм! – промовила Олеся

Це що за світло попереду? – запитала Олеся.

Водій і сам уже кілька секунд намагався зрозуміти, що це, бо протягом довгого часу воно сліпило його, хоча надворі стояла темна ніч.

Дядько Андрій швидко натиснув на гальма й зупинився. Олеся, що не була пристебнута, з гуркотом стукнулась об лобове скло.

Я ж просив тебе пристебнутися! – злякано промовив дядько.

– Вибачте, я хотіла, але забула, – промовила дівчинка, потираючи почервонілий лоб.

Вони з’їхали набік й намагалися зрозуміти все те, що відбувалося. Дядько Андрій знав Олесю ще маленькою дівчинкою, а зараз їй вісімнадцять років, і її батьки попросили його відвезти дівчинку на поїзд, що повезе її у навчання у сусіднє місто. Він і сам мав там справи, тому з радістю погодився.

Раптом дівчинка побачила себе збоку. Вона лежала на дорозі за кілька метрів від машини, а у машині сидів її дядько, що заснув, мабуть, втомлений після нічної зміни. Вона не розуміла, чому може бачити себе збоку й намагалась повернутися у тіло, але не могла.

Навколо неї зібралося чимало людей, що намагалися врятувати її. Хтось робив масаж серця, хтось штучне дихання, але з кожною їхньою спробою, вона віддалялась від свого тіла.

ru.freepik.com

На жаль, вона не могла нічого змінити й просто спостерігала за тим, що відбувалося далі. Ось і почувся голосний звук швидкої допомоги й дівчинка прокинулась від криків своєї мами.

Дівчинка прокинулась і почала сильно кричати, мама не на жарт злякалась, що могло статися з донькою, щоб так сильно її вразити.

– Доню, доню, прокинься, все добре, я тут… Що тобі снилось?- запитала стурбовано мама, міцно притискаючи до себе доньку.

Декілька наступних митей Олеся проходила в себе, а тоді підняла погляд на маму й промовила: «Мам, я не хочу більше їхати з дядьком Андрієм! Я поїду автобусом, мені так буде краще!».

Не знаю, чи траплялось з кимось схожі передбачення й чи вірите ви у них, але було б цікаво послухати ваші історії!

Оцініть статтю
ZigZag
– Мам, я не хочу більше їхати з дядьком Андрієм! – промовила Олеся