Коли мені було років 5, мої батьки poзлучилися. Мама зізналася батькові, що кохає іншого чоловіка та пішла до нього. Мама вийшла заміж за дядька Василя, і ми стали жити вчотирьох: я, мама, дядько та його син від першого шлюбу, який був старшим за мене майже на 5 років.
Я вийшла заміж рано, у 20 років. Ми з чоловіком усе робили разом – закінчували університет, будували бізнес, а потім купили квартиру машину й вирішили, що час задуматися про дітей. У 28 років я вперше стала мамою, і відразу двох чудових донечок.
Зараз мені майже 35 років. Наш з чоловіком бізнес процвітає, донечки пішли в школу вже, ми нічого не потребуємо, і навіть маємо можливість допомагати матеріально своїм батькам.
Моя мама й досі живе з дядьком Василем і його сином. Антон так і не оженився, та й роботу нормальну не знайшов. Мама та його тато вже на пенсії, та ще й Антону допомагають.
Нещодавно мама несподівано завітала до нас у гості. Я думала, що вона просто хоче побачитися з онучками, та я помітила, що її щось тривожить. Я її запитала прямо, що сталося. І мама розповіла.
Вона поскаржилася, що Антон аж півтори години добирається маршруткою на роботу, бо вона на іншому кінці міста. А в нас стара дев’ятка стоїть без діла, чоловік на ній тільки на рибалку їздить, то, може, ми віддали б машину Антону?
Таке прохання мене просто обурило! Мало того, що мама з вітчимом тягнуть цього майже 40-річного «лінивця», тепер ще я маю йому допомагати? Я не впевнена, що ті гроші, які я даю мамі на ліки, йдуть саме на них, а про те, що комунальні я плачу за них усіх, я взагалі мовчу. Так Антонові цього мало, і він вирішив ще й намовити мою маму, щоб вона попросила в нас машину! А я впевнена, що цю ідею мама не сама вигадала. Я все висказала мамі, як є. А вона образилася!
Мама сказала, що в нас є гроші, і ми таку ж машину можемо хоч завтра купити, то чому не поділитися з братом (те, що він навіть їй нерідний, мама вже забула!). Але я стояла на своєму. Сьогодні машина, а далі що? Може, він ще до нас переїде, бо в нас великий будинок, а в батьків трикімнатна квартира всього-на-всього? Ні, моє рішення було твердим.
Мама пішла ображена. Коли чоловік повернувся додому, то я йому все розповіла. Він мене підтримав. Мама колись-то перестане ображатися, а якщо Антон не буде більше спілкуватися з нами, то не велика втрата.