Мама Тараса ніяк не могла змиритися з тим, що він одружився на сільській дівчині, але Олеся навіть не старалася догодити свекрусі — родина чоловіка полюбила її за щирість

Ганна Василівна виховувала свого єдиного сина в інтелігентному оточенні, вони з чоловіком дали йому гарну освіту та сподівалися, що їхній Тарас візьме собі за жінку дівчину, яка буде з такої ж сім’ї. Сам Тарас у свої 23 роки навіть не думав одружуватися, він надавав перевагу одноразовим стосункам і кожен вечір проводив з друзями в клубі чи барі. Його мама тільки мріяла, коли син перестане поводитися як підліток і покладала великі надії на дочок своїх подруг, з якими вона частенько знайомила сина. Так би й тривало ще декілька років, якби Тарас не поїхав до баби Соні в село на місяць, там він міг вдосталь нагулятися і друзі завжди під боком, але сталося непередбачуване…

Одного літнього вечора, коли хлопець гуляв на березі річки, він познайомився з прекрасною дівчиною Олесею, вони знайшли спільну мову і скоро почали зустрічатися.
Олеся була з небагатої сім’ї, виросла в цьому селі та жила, вона була щира та смішна, любила співати, голосно говорити та випромінювала добро. Дівчина розповіла про свої плани, що хоче переїхати в місто, де на неї вже чекає робота виховательки в дитячому садку. Вона дуже любила дітей. Тарас і сам не помітив, як закохався, він вже і не уявляв своє життя без дівчини.
Так, хлопець запропонував Олесі вийти за нього заміж, а вона погодилася. Додому молоді люди поїхали разом.

Ганна Василівна не дуже зраділа нареченій сина, коли він привів її в дім, бо та з села і навіть говорила з таким акцентом, що аж вуха різало.

Поки син планував весілля, а Олеся влаштовувалася на роботу вихователькою, її свекруха повторювала Тарасу одне:

“Сину, вона тобі не пара, ну що ти в ній знайшов? А говорить як, може ще подумаєш трохи, тільки місяць вашого знайомства пройшов. Ти б краще придивився до Антоніни, сусідки нашої”.

Тарас категорично відповідав:

“Мамо, кращої дівчини я не зустріну, і ви це скоро зрозумієте!”.

Так, час йшов, закохані одружилися і почали жити в домі Тараса, поки заробляли на власний куточок.
Ганна Василівна помітила, як її син змінився — він більше часу проводив вдома, став відповідальним та милим, вихваляв свою дружину, припинив ходити по клубах та проводити час тільки з друзями. Олеся навіть не старалася комусь щось доводити в цій родині, вона просто завжди жартувала, була щирою та відкритою, а на докори свекрухи тільки обнімала її та промовляла: “Мамо, та чого ж ви так хвилюєтеся, давайте краще я все сама зроблю, а ви поки відпочинете”.

Через рік всі дізналися про вагітність Олесі, на УЗД сказали, що буде двійня. Свекруха вже давно припинила намовляти сина проти неї, а тепер взагалі полюбила як рідну доньку.
Перед Новим роком Олеся народила двох дівчаток, які були так схожими на Тараса, тепер Ганна Василівна вже не хотіла, щоб діти переїжджали від неї, просила їх пожити тут ще хоч рік, а вони погодилися.

Так, дівчина з села змогла перебороти стереотипи дорослої жінки, тепер в цій родині панує мир та злагода, а Ганна Василівна вже так здружилася з Олесею, що з нею тільки й радиться і всім своїм сусідам вихваляється: “От моя Олеська знає все і завжди мені допомагає, не розумію, як ця дівчина все встигає і ще стільки енергії зберігає. От за це я її й люблю!”.