Це історія мого життя, і вона зовсім непроста, тому я вирішила нею з кимось поділитися. Мого чоловіка не стало, коли нашому наймолодшому сину було три місяці, всього у нас троє дітей. На щастя, живемо ми у власній квартирі, але я вже довгий час знаходжуся у декреті, на життя раніше заробляв чоловік, й де тепер ми маємо взяти гроші, я просто не уявляю.
Перші кілька місяців нам допомагав мій брат та його сім’я, бо він розумів, що так швидко усвідомити все те, що сталось, ми не зможемо. Я вдячна йому за все те, що він зробив для мене й дітей та усвідомлюю, що далі ми повинні йти у власне плавання.
У першу чергу, я зайнялась пошуком роботи, а коли знайшла більш-менш нормальну пропозицію, то зрозуміла, що витрати прийдеться скоротити, й першим на думку мені впав саме дитячий садок. Я вирішила, що з дітьми може посидіти й моя мама, адже вона вийшла на пенсію.
Мама навіть слухати мене не захотіла, сказала, що виховувала та ростила мене з братом не для того, щоб ми на старості «спихали» на неї онуків. Мамині слова мене дуже образили, адже мені потрібна чиясь допомога, а вона найрідніша мені людина й знає, що мені більше ні до кого звернутися.
Попри образу у мене не було виходу, і я почала вмовляти маму, але вона знайшла сотню відмовок: то у неї тиск часто підвищений, то їй на дачу потрібно, щоб займатися якимись домашніми справами, то вона втомлена, а потім і слухавку припинила брати. Я й не знаю, що думати, бо й так працюю та дивлюсь за дітьми постійно, практично забула, що таке відпочинок, а моя мама просто ігнорує мене.
Потім свекруха якось зайшла провідати онуків, і їй стало шкода мене, за кілька місяців безперервної роботи та догляду за дітьми я дуже схудла й змарніла. Вона запропонувала мені, що може також інколи сидіти з онуками. Тепер я маю два вихідні на тиждень від дітей завдяки свекрусі, та два на місяць, коли їх забирає моя мама.
Чомусь саме зі свекрухою дітям цікаво проводити час, і вони обожнюють у неї бувати, а ось до моєї мами вони ставляться холодно, більше радіють, коли я їх забираю додому, ніж коли везу до неї.
Мою маму образило, що діти люблять другу бабусю більше, ніж її, й почала робити все, щоб повернути любов онуків. Почала більше гратися з ними, частіше відвідувати їх і навіть подарунки дарувати.
Зараз дві бабусі подружилися й ледь не графік склали, коли сидітимуть з онуками, мене це дуже радує, адже зайві витрати на дитячий садок мені не потрібні, я краще відкладу гроші, щоб забезпечити дітей усім необхідним у школу.