ЖИТТЯ

«Мамо, будь ласка, не кидай мене!» – кричала дівчинка, але її мама навіть не повернулася!

Кожна історія дитини з дитячого будинку унікальна, як і їхніх прийомних батьків. Одні відразу знаходять спільну мову з дитиною і люблять її, як рідну, інші не готові взяти на себе таку відповідальність і через кілька днів повертають дитину, інші, сильні волею, навіть з найважчими дітьми залишаються, намагаються їх перевиховати, бо не звикли зазнавати поразки.

Мій чоловік довгий час працював у спеціальному дитячому будинку, куди направляли дітей з нехороших сімей. Там вони перебували певний період, доки їхні батьки не виправлялися, якщо ж цього не ставалось, то вони направлялися у звичайний дитячий будинок.

Ця історія досить сумна, і я довго думала, чи варто її писати, але таки наважилась.

Реклама

З моїм чоловіком працювала Оля, хороша жінка, їй трохи більше за 50, має чоловіка та двоє синів-підлітків. Вона давно мріяла про дівчинку і придивлялась до всіх дівчаток, але маленька п’ятирічна Христина, яку нещодавно привезли, особливо їй сподобалась.

Христина й сама швидко вибрала собі улюблену виховательку і постійно ходила за Ольгою, як хвостик. Колеги вже почали жартувати про це, і жінка поговорила вдома з чоловіком та дітьми й зважилась збирати документи для всиновлення. Сини з чоловіком навіть самі прийшли познайомитися з тією дівчинкою, що так швидко завоювала серце їхньої мами, й були приємно вражені.

webplustwitt.com

Минув тиждень з моменту, як Оля забрала дівчинку, як раптом вона привела її назад. На ній не було обличчя, всі колеги не знали, що й робити, а вона лише коротко повідомила: «Чоловік сказав: обирай, або ми з синами, або твоя сирота!».

Вона поцілувала дівчинку у лобик і пішла. Христина почала сильно плакати й кричати: «Мамо, будь ласка, не кидай мене!» Жінка продовжувала йти вперед, не оглядаючись. Всі вихователі зронили не одну сльозу з цієї сцени. Наступного дня жінка звільнилась, і лише через рік мій чоловік випадково зустрівся з нею у магазині. Вони розговорилися, і вона розповіла, що ж тоді сталось.

– Христинка хороша дівчинка, але вона сприймала мене, як річ, якою ніхто не може користуватися, крім неї. Вона била мого чоловіка та синів, коли ті підходили до мене, влаштовувала істерики, коли я йшла спати з чоловіком. Ми намагалися їй пояснити щось, якось зупинити, але вона нічого не сприймала, робила далі так, як хотіла. А того дня, коли я її привела, я прокинулась від звуку ножиць, виявилось, що вона відстригла чималий пучок мого волосся. Я не хочу знати, що вона хотіла з ними робити, але скажу чесно, що тоді я не на жарт перелякалась. У той же момент чоловік й сказав ті рокові слова.

Де і що з дівчинкою я, на жаль, не знаю, бо після повернення її перевели в інтернат.

Реклама

Також цiкаво:

Close