А тут золоті сережки… Я ледь не вибухнула гнівом. Як можна робити різницю між своїми внуками? Невже мій син чимось гірший?

Були ми з чоловіком на дні народженні у неділю. Моїй племінниці виповнилося три рочки. Святкування робили у невеличкому кафе, запросили доволі багато гостей. Я з чоловіком подарувала Оленці багато розвивальних ігор, а її батькам ми вручили конверт, адже знаємо, стільки сил та коштів потрібно прикласти, щоб зробити свято, та ще й з дорослими людьми.

Було доволі багато людей, і ще більше дітей, адже всі пари йшли зі своїми дітками. От і настала найголовніша частина свята — поява торта зі свічками. Коли іменинниця їх задула, моя мама підійшла її привітати. Вона зі сльозами на очах почала хвалити онучку, говорила, як сильно її любить, і в цю мить дістає з подарункової коробочки гарний футляр. При всіх дарує це маленькій Оленці. А всередині були золоті сережки. Після привітання усі плескали бабусі, за такі гарно сказані слова та за дорогоцінний подарунок внучці.

В цей момент тільки я та чоловік стояли наче вкопані. Нам було важко повірити у те, що ми побачили. А зараз поясню чому… Минулого тижня у нашого сина було день народження. Ми не влаштовували такої великої забави з цієї нагоди. Зробили невеличке святкування вдома та запросили найрідніших. Приїхали навіть батьки чоловіка, які мешкали доволі далеко від нас. Вони привезли подарунок від себе, і ще й від прабабусі, яка не змогла приїхати через стан здоров’я.

Я до деталей згадала, як мати дарувала моєму синові звичайну невеличку машинку. Звісно, мій син зрадів і цьому, адже він ще маленький, і навіть подарувавши дрібничку він буде задоволений. А тут золоті сережки… Я ледь не вибухнула гнівом. Як можна робити різницю між своїми внуками? Невже мій син чимось гірший?

Чоловік стримав мене та запропонував піти додому. Інакше це свято закінчилося б скандалом, а не святковою фотосесією. Не попрощавшись ні з ким, ми вийшли з кафе. Їхавши додому, я не могла зупинити свої емоції.

У той вечір до мене зателефонувала матір та попросила пояснити нашу поведінку в кінці святкування. Я не стала мовчати, та розповіла все, що накипіло.

Наступного ж дня вона захотіла приїхати до нас в гості, провідати онука. Привезла з собою коробочку, у якій був золотий ланцюжок. Вручила це моєму синові, та сказала, що просто не встигла це подарувати саме у день народження. Адже, робила у ювелірному індивідуальне замовлення, і вони трошки з запізненням виготовили.

Але цінник з датою купівлі прикраси говорив зовсім протилежне. Та я вже не стала акцентувати на цьому увагу.