– Мамо, я віддав свій обід Оленці. Вона так їсти хотіла, а ти ж знаєш, грошей у них немає… А я й почекати можу, щоб удома поїсти… Правда?

Нещодавно в клас мого сина перевелася дівчинка з мaлозабезпеченої сім’ї. Усі знали, що батьки в Оленки розлучені, тато аліментів не платить та не опікується дитиною, проте те, що дитина часто ходить голодна, я дізналася декілька днів тому.

У нас школа хоч і державна, проте дуже гарна. Учителі всі кваліфіковані та дуже привітні. У нас і басейн, і декілька спортзалів, і велика бібліотека, і їдальня. Звичайно, до 4 класу дітей годували безкоштовно. Тепер більшість харчується за кошти батьків. Меню у нашій їдальні досить збалансоване та правильне, а обіди на цілий місяць коштують не дуже дорого, тому в нашому класі харчуються усі. Тобто, харчувалися всі, поки до нас не перевелася Оленка.

Оленка з малoзабезпеченої родини. Я знаю, що батьки її розлучилися, і з того часу батько перестав брати будь-яку участь у вихованні та забезпеченні родини. Раніше вони проживали всією сім’ю в іншому районі, а Оленка навіть ходила до приватної школи. Проте після розлучення батьків мати Оленки змушена була переїхати до своєї мами. Тепер вони живуть усі разом в невеликій квартирі, а матері Оленки доводиться тяжко працювати. Усе це я дізналася від своєї сестри, яка живе поруч з матір’ю Оленки.

Слід зауважити, що Оленка завжди ходить охайна, але те, що в сім’ї не вистачає грошей, помітно. Крім того, усім у класі вже відомо, що тато не цікавиться Оленкою, хоч він у неї і є. Оленка дуже вихована дівчинка, вона гарно навчається, та дуже сором’язлива, тому друзів вона спочатку собі не знайшла. Мама Оленки ні на що ніколи не скаржилася, навіть коли треба було гроші здавати на подарунки чи ще на щось.

Декілька днів тому, коли я забирала свого сина зі школи, він мені сказав, що дуже хоче їсти.

– Але ж ви щодня обідаєте в їдальні. Чому ти сьогодні не поїв?

Марк почав м’ятися, начебто не хотів мені говорити. Я запитала його, що сталося.

– Тільки обіцяй, що не будеш сваритися.

– Добре.

– Мамо, я віддав свій обід Оленці. Вона так їсти хотіла, а ти ж знаєш, грошей у них немає… А я й почекати можу, щоб удома поїсти… Правда?

Я була збентежена, але відповіла, що Марк зробив усе правильно. Звісно, мені було прикро, що мій син пів дня в школі був голодний, та головне те, що в нього велике та добре серце.

Через декілька днів у нас були батьківські збори. Одна з мам почала говорити, що Олена «забрала» обід в її доньки й, взагалі, часто випрошує в дітей їжу, а іноді й крихти за ними доїдає, що Олена дуже невихована та їй не місце в нашому класі. Деякі інші мами почали підтримувати її.

Я не витримала та сказала, що то все неправда, бо Оленка дуже вихована та скромна дівчинка, що вона ніколи ні в кого нічого не випрошує, що їхні діти самі допомагають Оленці. Піднялася ще одна мама:

– Досить сваритися, ми всі знаємо, що ситуація в Олениної мами не дуже гарна. Вона навіть на збори сьогодні не прийшла, бо працює. І вона, і Олена гарні люди. Як це сварити дитину тільки за те, що вона хоче їсти?

Після цього та мама пішла до столу класного керівника та поклала на нього гроші:

– Це Оленці на харчування до кінця цього місяця. Я така рада, що наші діти набагато кращі за нас.

Вона вийшла, а в класі запанувала тиша. Тоді я також дістала декілька купюр та поклала на вчительський стіл. Так само зробили всі мами, окрім тої, яка скаржилася на Оленку. Та то й нічого страшного, оскільки ми змогли зібрати Оленці на обіди до кінця навчального року. Я ще ніколи так не пишалася нашими дітьми, оскільки якби не вони, то Олені ніхто б не допоміг, і ми всі далі б закривали на таку проблему очі.