Такими словами Андрій відреагував на новину, що його мама вагітна. Він тільки нещодавно змирився з тим, що вона нещодавно вийшла заміж після ро3лучення з його татом.
Його батьки розлучилися, тому що мама більше не могла терпіти постійних принижень та скандалів. Батько ніколи не поважав її. Йому не подобалось, що дружина вирішила сама працювати. Після розлучення він не часто приходив до сина. Інколи навіть забував привітати з Днем народження.
Спочатку вони мешкали на найманій квартирі. Мама заробляла не багато. Знайти гарну роботу було важко, а коли дізнавалися, що вона одна з малою дитиною, то взагалі зачиняли перед нею двері.
Згодом їй пощастило. Оскільки за освітою вона була бухгалтером, то її взяли на нове підприємство, що почало працювати у місті. Ще на співбесіді з власником вона помітила, що сподобалась йому. Минув рік й вона стала його дружиною.
Андрій довго не міг прийняти новину, що його мама знайшла нового чоловіка. Попри те, що батько постійно забував про нього він все одно тягнувся до тата.
Минув час і Андрій заспокоївся. Вітчим постійно балував його подарунками. То нового телефона останньої моделі на день народження, то комп’ютер, якого не було в нікого з його друзів. Загалом життя налагодилося.
Але коли він дізнався, що мама вагітна, то дитину наче підмінили. Почав агресивно відповідати матері, часто затримувався після школи, знайшов друзів із сумнівної компанії, через що незабаром потрапив до дитячої кімнати поліції. Вітчим заспокоював жінку. Мовляв, це такий вік.
Але буквально через декілька тижнів він одного дня взагалі не повернувся додому. Мати знайшла на письмовому столі коротку записку, про те, що він пішов з дому через її вагітність. Буде мешкати в друзів.
Вона не знала, що робити. Того ж дня написала заяву у поліцію, але поки бюрократична машина внутрішніх органів запрацювала, то хлопцеві вже виповнилося вісімнадцять, й вони не могли нічого зробити.
Андрій зателефонував мамі через кілька місяців. В той час вона з дня на день повинна була народжувати. Він попросив грошей. Не бажаючи хвилювати жінку в такому стані вітчим одразу перерахував потрібну суму.
З того часу й почалося. Андрій регулярно просив грошей. Вітчим переконав його маму, що так вони хоча б знають, що він має кошти і не наробить дурниць.
Так пройшло два роки. Андрій жодного разу не приїхав. Як би його не просила мама він відмовлявся. Одного разу серед ночі до квартири хтось подзвонив. На порозі стояв Андрій з синцями на обличчі. Позаду нього двоє кремезних чоловіків у спортивних костюмах.
Виявилось, що він програв велику суму грошей на автоматах, а віддавати не було чим. Вітчим нічого не сказав. Він знав, що з такими людьми краще не мати справ. Домовився, що з ранку перерахує кошти на потрібний рахунок. Андрія відпусти.
Кілька днів він не виходив з кімнати. Потайки вночі щось їв. Йому було соромно. Наче мала дитина він розплакався перед мамою, коли просив пробачення. Пообіцяв, що почне знову вчитися та неодмінно поверне всі кошти, які вони віддали за нього.
Він не збрехав. Вступив до університету, по закінченню отримав роботу. Звісно ж, вітчим відмовився приймати від нього гроші. Але Андрій просто залишив їх на столику.
До речі, свою молодшу сестричку він полюбив надзвичайно. Постійно з нею гуляв та допомагав доглядати. Став справжнім старшим братом.
Іноді, щоб чогось досягти, потрібно впасти на саме дно.
