Я не розумію, навіщо виходити заміж. 0бтяжувати свою волю та свободу шлюбом? Мені 39, а я досі незаміжня

Давайте знайомитися. Я – Валентина, і мені 39 років. Я досі незаміжня. Та й шлюбу взагалі не сприймаю як належне. Ні, я не фeмiнicтка і не лecбiйка. Я – засновниця великої компанії, маю власний бізнес, який розвинула з нуля. В мене є своя квартира та розкішний автомобіль. Я не шукаю чоловіка, схожого на батька, як запевняє Фройд. Та й з псиxiчним здopoв’ям у мене в порядку. Я струнка, ефектна, вродлива, маю час на подорожі по світу. Здобуваю другу вищу освіту. Обожнюю ходити у салони краси та на шопінг. Я це можу собі дозволити.

Так, у мене було багато залицяльників. Я не ставила до них найвищі критерії. Навпаки, це вони намагалися маніпулювати мною і контролювати скрізь і завжди. Та мене не так легко підкорити. Я не іграшка, щоб стати «чиєюсь».

Один мій співмешканець намагався встановити свої правила. У моєму домі… Уявляєте? Я почала відчувати, що не я – власниця цього розкішного пентхаузу. Згодом мені набридли його звички. Постійне розкидування білизни та брудних шкарпеток біля ліжка. Запах поту на дивані. Краплі води на підлозі у ванні. Я люблю, коли в моєму домі все ідеально. Він цього не зрозумів. А я не збиралася з солідної бізнес-леді перетворюватися у служницю. Навіть мій породистий песик Джорджик не потребує такого догляду за собою, як чоловіки.

Можливо, я розпещена. Але не збираюся надягати фартушок і все життя присвятити себе постійному прибиранню, куховарству та миттю посуду. А ще прання, прасування брудних чоловічих речей. Навіщо це мені?

Я не хочу відчуття токсикозу та болю в поясниці від вагітності. А пологи? Це взагалі не про мене. Потім – пелюшки, стражденне грудне вигодовування, недоспані ночі. Це я вже промовчу про зіпсовану фігуру, яку ти все життя підтягуєш у спортзалі. Я не готова до таких стресів. Як і не готова змінювати щось у своєму звичному житті.

Не маю бажання вислуховувати дорікання співмешканця, що я багато часу витрачаю на перукаря чи майстра з манікюру. Цей життєвий побут не для мене. Я багато таких фільмів надивилася і книг прочитала, де чоловіки після шлюбу не мають ніякої перспективи. Більшість з них думають лише про диван, телевізор та пиво.

Я не збираюся утримувати чоловіка. Мої гроші – це лише мої кошти. Я маю право витрачати їх на те, що забажаю. Адже я їх заробляю.

Ні, я не ідеальна жінка. Але хочу жити так, як до цього звикла. З чоловіками лише проблеми. Там не сядь, на того не глянь, з тим не спілкуйся, того не купи. Жоден чоловік не вартий цього. З жодним я не можу знаходити спільну мову довгий час. Мене вистачає максимум на тиждень. Далі я просто йду. Назавжди…

Чому я повинна дратуватися від речей, до яких звикли чоловіки. Мені і одній непогано. Прекрасний варіант – зустрічатися на стороні тиждень – два. Не більше. Бо потім мене починають напружувати відносини, де чоловік вважає, що має на мене право.

Мені досить важко догодити. Я леді принципова. Мені важливо, що в душі, а не зовні. Але, як правило, більшість з чоловіків належать або до  мерзотників, або до альфонсів. Мені не потрібен чоловік, який буде керувати мною. Але і з ганчіркою жити, навіть спілкуватися, нецікаво.

Тому я абсолютно проти шлюбу. Не бачу ніяких переваг. Коли одна, можна жити в своє задоволення, не нервувати, не готувати, а йти до ресторану. Щоб бути просто щасливою, немає необхідності зв’язувати свою свободу шлюбом. А для жіночого здоров’я можна обирати серед достойних кандидатів, але для вільних стосунків.

Так вважаю я. Знаю, що більшість жінок мене не підтримають і скажуть, що живу я неправильно. Але вам, шановні, подобаються ваші життя серед гори брудного посуду та білизни, постійного невдоволення, ліні чоловіків і забаганок дітей?