ЖИТТЯ

«Мамо, пробач бабусі. Вона в нас добра та весела,» – якби не дочка, то я б й досі не розмовляла з мамою

Моя мама така людина, що може довести до точки кипіння будь-кого. Для неї влаштувати ckaндал на пустому місці нічого не варто, а потім ще зробить вuнним когось, тільки не себе. Так сталося й цього разу. Причиною нашої cyперечки стала жaга мами до садівництва.

Кілька років ми з чоловіком намагаємося їй пояснити, що картопля, яку вона саджає, не варта тих грошей. Дешевше можна купити у магазині й не псувати нам нервів, а собі здоров’я. Але ж хіба вона слухає. Тільки но ми допомогли цього року зібрати їй урожай, як вона почала планувати весняну посівну кампанію. Я заявила, що цього разу наше рішення остаточне, й ми більше не прийматимемо в цьому участі. Слово за слово, й ми посварилися.

Майже місяць не розмовляли одна з одною. Ні я, ні вона не телефонували. Посередником між нами стала дочка. Одного разу вона повернулася від бабусі та підійшла до мене. Дочка пильно подивилася мені в очі та сказала, що нам терміново потрібно серйозно поговорити. Я була заінтригована. Насправді гадала, що вона почне просити нову іграшку «Мамо, пробач бабусі. Вона в нас добра та весела. Цілий день питалася про тебе. Все переживає. Я також інколи на тебе серджуся, але потім все одно пробачаю. Ти ж в мене одна,» – слова доньки були такими відвертими та невинними.

Реклама

Того ж дня я зателефонувала мамі та попросила вибачення. Вона також перепросила. Якби не дочка, то ми б напевно ще довго сердилися одна на одну через якусь дурницю.

Реклама

Також цiкаво:

Close