Розповім вам сьогодні про своїх сусідів у селі. Нічого особливого у них немає: мама, тато й два сини, але ось головна їхня особливість була у тому, що діти разюче відрізнялися один від одного, хоч зовнішньо «копії» один одного.
Старший син дуже лінивий, злий, недружній, постійно щось йому не подобалось. А ось молодший навпаки – добрий, ласкавий, кожному допоможе, від роботи не втече, загалом, золото, а не дитина.
Зазвичай, всі дні у них проходили однаково. Молодший син встав зі світанком та відправлявся з батьком на город, а ось старший спав ледь не до обіду, а тоді йшов у кухню та садок, щоб перекусити чогось, поки ті не повернулися до обіду.
В один з таких днів з’їв він кілька маминих пирогів, а тоді до груші приластився і з’їв більш, як п’ять! А потім від такої важкої роботи й заснув під деревом.
Мати поки трудилась у хаті, то обід варила, то щось прибирала, то за свійськими тваринами приглядала.
Вирішила порадувати того дня хлопців українським борщем. Відправилась на город, там вибрала красиву капустину, кілька буряків, нарвала зелені й відправилась швиденько на кухню, щоб все швидше почистити, помити та відправитися варити. Доки борщ варився жінка швиденько свіжого хлібчика напекла, та такого смачного, що запах аж причаровував.
Швиденько накрила стіл й стала чекати чоловіків своїх до столу. Через п’ять хвилин за столом примостився старший син, проте до їжі він не приступав, знав, що батьки люблять, щоб всі за столом разом обідали. А через хвилин 10 з’явився батько й молодший син, швиденько повмивалися і сіли їсти, уплітаючи одну ложку за іншою.
– Мамусю, давно я такого смачного борщу не куштував! – промовив молодший син.
– Ох, і не кажи сину, навіть, добавки попросити хочеться! – промовив батько.
Лінивий син дивився на них з подивом і ледь зміг проковтнути кілька ложок, а тоді промовив: «Мамо, щось суп у вас геть несмачний!».
Мама поглянула на нього без образи чи подиву й промовила: «Ой, синку, а ти їдь завтра з татом у поле, от і суп тобі буде смачнішим здаватися!»
