До наших сусідів цього тижня син приїхав. Вони дуже довго готувалися до його приїзду, він же зараз живе в іншому місті, тому бачаться рідко. Його мама взялась йому розповідати про свої справи, а потім допитувати, як там у сина життя склалось, але він миттю її перервав: «Годі! Мамо, ви повинні знати, що я одружуюсь наступного місяця!».
Від неочікуваної фрази жінка почала плакати, але швидко схаменулась й почала розмову з сином.
– Добре? А хто твоя наречена? Ми її знаємо?
– Знаєте, це Інна Олексієнко, моя одногрупниця!
– Чи ти жартуєш? Вона ж…. Ну не наша, єврейка вона… – почала повільно говорити жінка, а потім швидко продовжила – Ти що не розумієш, що таким своїм вибором усю нашу сім’ю ганьбиш?! Чим ти думаєш? Ні, я не згодна, щоб ти з нею одружувався, я не дам вам благословення! А якщо ти все-таки не передумаєш, то одружишся з нею лише через мій труп!
Син легко посміхнувся і промовив: «Мамо, ну ніколи ви до кінця не дослухаєте! Батько Інни володіє двома великими металургійними компаніями!».
Після цього до розмови приєднався і батько: «Синку, ти маму не слухай, якщо вирішив одружуватися, то так і роби. У крайньому разі від великого позору сховаєтесь десь на Балі, чи на Мальдівах, та й оплатити похорон твоєї мами тепер знайдеться кому!»
