Маргарита дивувалася, бо з дому почали 3никати мамині прикраси. Вона відразу 3апідозрила брата. Як він міг так вчинити? Дівчина після смерт1 матері життя йому присвятила, взяла опікунство над ним. А тепер він ще й вимагав половину квартири!

Коли захв0ріла мати, старшій доньці було 17 років, а молодшому тільки 11. Батько покинув їх, коли вони були зовсім маленькими. Мати виховувала дітей сама, важк0 їй доводилося, та й час нелегкий був. Вона працювала на двох роботах, щоб забезпечити своїх дітей найнеобхіднішим.

Старшій доньці Маргариті доводилось брата глядіти, вона дуже рано стала дорослою. А коли мати захворіла, то всі її обов’язки взяла на себе.

Маргариті досягнула повноліття. Матері стало гірше, вона жила на знеболювальних. У неї була страшна онкохвороба, для лікування потрібні були гроші, та ще й не факт, що допомогло б їй щось. Через два місяці мами не стало. Маргарита взяла опікунство над братом Володимиром.

Поки дівчина займалися матір’ю: доглядала, переодягала підгузки, давала їсти, брат тим часом довірений сам собі. Він зв’язався з поганою компанією, прогулював  школу, почав палити.

Сестра казала братові: якщо він буде себе так поводити, то його від неї заберуть до притулку. Після розмови з нею, хлопець зрозумів, що його вчинки до добра не приведуть. Він почав вчитися, отримувати хороші оцінки.

Маргарита раділа за брата. Вона працювала санітаркою у лікарні, а ввечері ходила до вечірньої медичної школи. Дівчина хотіла стати медсестрою та допомагати людям.

Так швидко промайнув час. Володимир закінчив навчання у школі, але вступати нікуди не поспішав. Маргарита залишились працювати в лікарні, тільки уже медсестрою. Вона приходила з роботи, починала прибирати, готувала різни страви, а брат весь свій час проводив за комп’ютером.

Одного разу, коли Маргарита прибирала у кімнатах, помітила, що стали зникати мамині  речі. Не стало її коштовностей: кулона, сережок, що залишилися як пам’ять про матір. Та й брат почав десь зникати, вдома вже не сидів. Він почав себе поводити дуже підозріло, став замкнутим та нічого не розповідав сестрі про свої справи. Коїлося з ним щось дивне.

Якби він почав вживати нарк0тики, Маргарита це помітила б, але нічого на це не вказувало. Маргариті в лікарні не раз доводилось бачити нарк0манів, тому ця підозра однозначно відпадала.

Дівчина усе думала: чому брат забрав мамині прикраси? Їй було страшно. Вона вирішила поговорити з Володимиром. Дочекавшись, коли він приїде, Маргарита почала розмову:

– Володю, я бачу, що з тобою щось трапилось… Розкажи мені. Я ж даю тобі гроші. Невже тобі не вистачає?

– Мені твої гроші не потрібні. Я теж хотів з тобою поговорити. Мені треба половина нашої квартири.

–  Та що ж трапилось? Я стараюсь для нас, як можу! Що не так я роблю? Поясни…

–  Ти можеш робити, що хочеш. Тільки я хочу забрати свої гроші від  цієї квартири! Вона теж мені належить. В мене є добрі хороші люди, які мене розуміють, як ніхто інший! Ми хочемо врятувати цей світ! І я дуже хочу, щоб ти зрозуміла правильно, бо це мої однодумці, з якими мені випала нагода зустрітися…

Виявилося, що Володимир відвідував секту, яка вимагала у нього гроші на різні потреби.

Як бути сестрі, яка скільки зробила для свого брата? Що їй тепер робити? Як же вплинути на нього, коли він її і слухати не бажає?