Марія випадково натрапила на документи їхньої з чоловіком квартири. Власницею була вказана свекруха. Яка несправедливість – гроші заробляли разом, квартира навіть не ділитиметься у випадку розлучення

Марія з Володимиром вже 4 роки в законному шлюбі, але жінка так і не змогла відчути себе повноправним членом сім’ї. Навіть подарувавши чоловікові доньку, вона була потрібна йому для задоволення його потреб.

До весілля Володя був уважним та люблячим парубком. Після одруження молодятам довелося жити зі свекрами, тому в чоловіковому домі Марія не відчувала себе повноправною господинею. Їй постійно робили зауваження свекруха або й сам Володя.

Молодята мріяли про окреме житло. Жінка надіялась, що на власних квадратних метрах вона зможе робити все так, як подобається їй. Подружжя вирішило поки що не заводити дітей, щоб швидше назбирати гроші на перший внесок іпотеки.

Володимир відносився до Марії, як до наймички. Вона була потрібна для того, щоб прибрати, попрати, попрасувати та нагодувати чоловіка. З приводу якихось важливих питань у їхньому житті чоловік радився зі свою мамою.

Коли Марія завагітніла, навіть тут вона не мала права голосу. Свекруха з Володимиром наполягли на аборті, але в поліклініці лікарка сказала, що якщо перервати вагітність, жінка вже матиме дуже мізерні шанси на те, щоб стати мамою. Марія вперше вирішила піти проти чоловіка та заявила, що буде народжувати.

Чоловік зі свекрухою ще довго дорікали їй цією вагітністю. Звинувачували її в тому, що вона не змогла попередити небажану вагітність. Їм же зовсім трохи залишилося, щоб взяти іпотеку, а тепер що робити.

Марія працювала майже до дев’ятого місяця вагітності, щоб встигнути більше заробити на квартиру. Адже після народження дитини вона ще не скоро зможе повернутися на роботу. Одного дня чоловік прийшов додому і повідомив, що вони переїжджають.

Марія стала виясняти, що трапилося, чому такий поспіх. Виявляється, що свекруха вирішила зняти свій депозит, який вона з чоловіком збирала на всякий випадок, віддала гроші синові, й тепер у молодят є своє окреме житло. «Доки ж можна жити всім під одним дахом? А скоро ще й дитина народиться, ще тісніше стане».

Молода жінка була приголомшена такою щедрістю свекрухи. Вонаж раніше ніколи не давала їм грошей. Комунальні платежі платили порівну, продукти купували окремо. А тут такий подарунок.

Молода сім’я переїхала в новеньку квартиру. Попередні власники залишили деякі меблі, тому на перший час цього достатньо. Жінка не вірила всьому, що відбувається аж доки їй на очі не потрапили документи на квартиру. Власницею квартири була вказана свекруха Марії.

Молода жінка була в розпачі. Стільки років вона терпіла зневагу чоловіка, приниження від свекрів. А все це з надією, що після переїзду все зміниться. Мало того, що ставлення Володі не змінилося в кращу сторону, та ще й квартира виявляється власністю свекрухи.

Заробляли гроші спільними зусиллями, а тепер у випадку розлучення Марія залишиться без нічого. Жінка намагалася розібратися в цьому несправедливому рішенні, але чоловік просто гримнув на неї та сказав, що він чоловік, тому саме він буде вирішувати такі питання.

Постійні цькування і докори зі сторони чоловіка продовжувалися. При цьому Володимир ні разу не попросив вибачення та й не вважав, що він щось робить неправильно. Марія терпіла, бо з родичів у неї не було нікого і нікуди їй іти. Всі заощадження, які вона змогла зібрати були вкладені у квартиру, яка належить свекрусі.

Врешті-решт, коли малій Софійці виповнилося півтора року, Марія влаштувала її в дитячий садок, а сама вийшла на роботу. За півроку їй вдалося заощадити деяку суму грошей, щоб покинути чоловіка і жити на найманій квартирі.

Зрештою, вона таки наважилась на розлучення та знайшла невеличку кімнатку, де вони могли жити. Власниця квартири теж жила з ними. Ця добра жінка допомагала молодій матері, а з часом перестала брати з неї й квартплату. Марія вірить, що ще зустріне гідного чоловіка, який цінуватиме її та довірятиме їй.