«Марино, щоб доки я прийду з роботи, тебе з дитиною вже не було в цій квартирі. Їдь до матері в село. Я не збираюсь тебе утримувати на своїй шиї»

Стася зі своїм чоловіком познайомилася в парку, коли вони з подругами вирішили влаштувати невеличкий пікнік. Валентин був дуже уважний до дівчини, тому досить швидко підкорив її серце. Вже за два місяці вони жили разом та планували весілля. Неочікувана гостя тимчасово змінила їхні плани.

Одного недільного ранку в квартирі Валентина зі Стасею пролунав дзвінок домофону. Біля під’їзду чекала на відповідь сестра хлопця Марина. Вже давно дівчина помітила, що між братом та сестрою натягнуті відносини. У неї самої не було рідних братів та сестер, а вона про них так мріяла завжди.

Коли Маринка була вже на їхньому поверсі, Стася відчинила їй двері та помітила, що в руках у неї валіза, а на очах ось-ось з’являться сльози. На руках жінка також тримала свою дворічну донечку. Валентин тільки сухо привітався до сестри та пішов до своєї кімнати. Йому були не цікаві їхні жіночі розмови.

Привітна господиня заварила чаю з меліси та на швидку руку приготувала гарячих бутербродів. Вона навіть нічого не розпитувала у Маринки, бо вже давно знає про негаразди в сім’ї молодої жінки. Її чоловік зв’язався з нехорошою компанією, почав пиячити та грати в карти. Він виносив з дому навіть дитячі меблі, щоб мати гроші для розваг.

Коли втомлена Соломійка заснула на маминих руках, жінка поклала її на ліжку у спальні та врешті дала волю сльозам. Виявляється, її Андрій прийшов під ранок напідпитку та влаштував у квартирі розгардіяж. Він шукав схованку Маринки, де вона ховає дитячі гроші, які отримує від держави. Коли жінка сказала, що грошей у неї немає, то чоловік вигнав її з дитиною на вулицю. Вона ледве встигла зібрати найнеобхідніші речі й пішла геть.

Звичайно, гроші в неї були. Вона вже давно зробила таємний карманчик у ляльці дочки. Там вона ховала гроші та обручку, яку, за версією для чоловіка, вона загубила. Маринка сіла на маршрутку та приїхала до брата, щоб просити прихистку.

Звісно, вона могла б поїхати в село до матері, але у її доньки Соломійки діабет, який розвинувся на фоні постійних сварок в сім’ї, і вона знаходиться на обліку у місті. Якщо жінка переїде в село, то не зможе отримувати необхідні медикаменти безкоштовно, бо в сільську місцевість вони рідко доїжджають.

Коли на кухню увійшов Валентин, Стася повідомила, що Маринка з дитиною будуть жити з ними. Парубок нічого не сказав, а просто знизав плечами, ніби, йому зовсім байдуже.

Через декілька днів у Соломійки вночі піднялася температура, й вона до ранку майже не спала. Дівчинка постійно скиглила, напевне в неї ріжуться зубки. Валентин зранку зібрався на роботу та вже на порозі заявив:

– Марино, щоб доки я прийду з роботи, тебе з дитиною вже не було в цій квартирі. Їдь до матері в село. Я не збираюсь тебе утримувати на своїй шиї.

Увечері, коли Валентин повернувся з роботи, на порозі стояла валіза. Він почав обурюватись, чому Марина зі своїми валізами ще тут. Стася повідомила, що це його валізи. Якщо його щось не влаштовує, то він може з ними їхати в село до мами. Вона не бажала для своїх майбутніх дітей такого батька. «Поживи окремо. Якщо зміниш свою думку стосовно сестри, то повертайся. Вона буде жити тут, доки їй це буде необхідно».

Оцініть статтю
ZigZag
«Марино, щоб доки я прийду з роботи, тебе з дитиною вже не було в цій квартирі. Їдь до матері в село. Я не збираюсь тебе утримувати на своїй шиї»