Багато хто із старшого покоління вважає, що молода сім’я повинна сама розраховувати на власні сили. Мій товариш Петро іншої думки, тому активно допомагає своїм дітям

Нещодавно зустрів свого товариша, ми з ним разом в армії служили. Я вже більше року на пенсії, а він ще працює. Каже, що вже б давно теж пішов на пенсію, але не може залишити напризволяще дочку з її сім’єю.

З першою дружиною життя Петра не склалося. За 5 років шлюбу дітей у них так і не було. Він все життя мріяв про велику сім’ю, а молода жінка хотіла пожити для себе, тому потай від чоловіка робила аборти. Коли Петро дізнався про таку брехню, ні дня більше не хотів з нею жити.

Оскільки мужчина він хороший, то дуже швидко знайшов іншу жінку Катерину. У неї вже була дочка Даша, в шлюбі народилося ще двоє бешкетників Артем і Степан. Петро працював інженером у будівельній компанії. Він був на хорошому рахунку у керівництва, тому мав високий дохід. Грошей вистачало, щоб дати хорошу освіту всім дітям. Спочатку навчалася Даша, а потім один за одним вступили до ВУЗів Артем зі Степаном.

Петро ніколи не ділив дітей на своїх і чужих. Всі отримували посильну допомогу, якої потребували. Даша вийшла заміж відразу після інституту, влаштувалась на роботу. Молоді не захотіли жити з батьками, тому вирішили на перший час зняти квартиру, а з часом оформити іпотеку на власне житло. Вони старанно збирали гроші на перший внесок, але значна частина йшла на наймане житло.

Одного дня Дашин свекор запропонував молодій сім’ї взяти гроші на квартиру у нього. Після переїзду молодята мали віддавати кошти з відсотками. Дашин чоловік Сергій повагався, але вирішив, що це найкраща пропозиція, яку вони можуть отримати. Тим більше, що батьки ж не будуть присилати колекторів в разі виникнення труднощів з виплатами.

Переїхавши до нового житла, сім’я дізналася про ще одну радісну новину. Їхня сім’я мала поповнитися ще одним членом. Даша була вагітна. Коли вона вже пішла в декретну відпустку, робити щомісячні виплати стало скрутно, тому молоду сім’ю вирішив підтримати Петро з дружиною.

Коли внуку Іванові виповнився рік, Даша вирішила йти на роботу, а для сина найняти няню. В цьому питанні в ситуацію вирішила втрутитися Катерина:

– Як це з моїм онуком буде сидіти якась чужа тітка? Я що сама не зможу його доглянути? Я ж все-таки його бабуся!

Петро, як міг, теж старався допомогти дочці. Доки хлопці навчалися, він не міг накопичувати заощадження, тому погасити борг молодої сім’ї не міг. Хоча вік дозволяв йому піти на пенсію, він вирішив ще допомогти дочці.

Зять спершу відмовлявся від допомоги, але Петро – чоловік мудрий, тому зміг переконати його, що так буде краще. Він казав, що сім’я і потрібна для того, щоб підтримувати. Зараз вони з матір’ю їм допоможуть, а коли самі потребуватимуть допомоги, то діти їх доглянуть.

Так і домовилися. Всі сили сім’ї були кинуті на якнайшвидше погашення заборгованості. Добре, що синів чоловік виховав справжніми мужчинами. Вони здобули хорошу освіту, тому були першокласними спеціалістами і добре заробляли. Сини ні разу не дорікали батькові, що він допомагає нерідній дочці, адже вони могли самі за себе потурбуватися.

Єдине, що ображало Петра, це поведінка його сватів. Сергій у них єдиний син. У них достатньо грошей. Невже вони не могли молодятам подарувати ці гроші на квартиру, або хоча б дати їх без відсотків? Він не розумів, як можна заробляти на рідній дитині, адже сам був готовий віддати все, що має, якби дітям було легше.

На той момент коли ми зустрічалися з Петром він ще продовжував працювати, а дружина Катерина допомагала молодій сім’ї з вихованням сина.

Одного вечора, коли Сергій приїхав забирати сина від бабусі, то застав його сплячим. Катерина запропонувала залишити дитину на ніч, щоб не будити, а зятеві запропонувала повечеряти.

Доки жінка накривала на стіл, Сергій задрімав на дивані в сидячому положенні. Це ж наскільки він втомлений, що так швидко заснув. Любляча теща не змогла відпустили його в такому стані додому, тому, нагодувавши, постелила йому постіль на тому ж дивані у вітальні. Даша, повернувшись додому після роботи, не знала, за що хапатися. Коли мама повідомила, що її хлопці заночують у неї, то вона їй щиро дякувала, бо мала змогу відпочити і лягти раніше спати.

Чому свекри не розуміють молодих людей? Невже їм не жалко одного єдиного сина, який просто валиться з ніг від необхідності швидко віддати борг, щоб не платити великі відсотки? Багато хто із старшого покоління вважає, що молода сім’я повинна сама розраховувати на власні сили. Мій товариш Петро іншої думки, тому активно допомагає своїм дітям. А ви як вважаєте?