Материнський інстинкт працює на відмінно, однак не цього разу. От що буває, коли занадто багато переглядаєш дeтeктивiв!

Мене звати Олена, і нещодавно я потрапила в таку xaлепy, що досі с0ромно у школі дитину навідувати. Одного дня я довго чекала мою дочку Ярину після тренувань біля школи. Вона постійно займається довго на своїх факультативах, а мені після роботи якраз виходить її ще 20 хвилин чекати, щоб потім разом повернутись додому.

Моя дочка вже у 9 класі, й ми з батьком приділяємо багато уваги її всебічному розвитку, аби щось путнє з неї виростити. Тому й приходиться її доволі часто кудись відвозити й забирати. Такі зараз часи, що відвернешся — й вкрали дитину.

Того дня висиділа 40 хвилин надворі, поки Ярина вчиться, і тут спостерігаю, як якийсь чоловік хутко взяв дівчинку років 10 за руку й веде її до машини. Я бачу, як дівчина пручається й не хоче йти за цим чоловіком. А цей чолов’яга лише зиркає по сторонах — певно не хоче, аби його хто-небудь бачив. На жаль, я стою одна на вулиці. Дітей і дорослих немає, бо навчальний день вже минув, й більшість дітей з батьками вже дома відпочивають.

Я не стала чекати допомоги побігла рятувати дитину! Підбігла до того чоловіка, пшикнула йому балончиком у вічі й нумо кричати, щоб всі зі школи збігалися й ловили цього викрадача дітей. Я побачила, що троє вчителів таки помітили мене й почали бігти й кликати охорону на поміч. Той злодюга починає кричати й розмахувати руками. А я його, як почала бати сумкою й каблуком вище коліна. Тут він і здався.

Підбігли вчителі й шкільний охоронець. Навіть моя дочка з вчителями примчала. Я нумо кричати: “Якби не я, то на ваших очах й під наглядом охоронця просто дитину би вкрали. Що це за школа така? Нумо викликайте поліцію, поки він не отямився!”

Дівчина в цей момент почала плакати, і я звісно вирішила її обійняти й заспокоїти, як тут вона сказала: “Тітонько, а що тепер буде з моїм татом? З ним же все буде добре?”

І тут я оторопіла й всі навколо мене. Лише тоді я зрозуміла, що наплутала все й створила сама собі кіно в голові. Це просто був батько, який забирав свою дитину, а пручалася вона, бо не хотіла йти з дитячого концерту так рано від друзів. Тепер вся школа наді мною сміється. А дочці так соромно стало за мене. Я ще й вимушена була близько години вибачатись перед батьком цієї дівчини, аби він в поліцію не дзвонив й заяву не писав на мене. Оце так втрапила в халепу. Менше треба дивитись детективів, а то лише погане в голову лізе!