Для мене стала справжнім ударом, як то кажуть – “нижче пояса” знахідка у бардачку нашого автомобіля. Навіть не знала що думати, хоча думки були одні і ті самі. Мені від них ставало слабо.
Я на шостому місяці вагітності. Ми з чоловіком очікували нашу вагітність, наче манну з небес. Не виходило у нас. Пролікувалися, витратили купу грошей і нарешті завагітніли. Та й думок про те, що хтось з нас колись може зрадити іншому у нас не виникало. Навпаки, ми вважали, що створені один для одного і планували прожити все життя разом і до останнього подиху.
Чоловік мене часто відвозив на авто до жіночої консультації на профілактичні огляди. Був турботливий і хвилювався, щоб я у сиру холодну погоду не ходила пішки. Та й хворіти в такому стані не дуже бажано.
Того дня я сиділа і чекала доки чоловік оплатить пальне і ще придбає на заправці якісь потрібні до машини речі. Не знаю, який лихий мене попутав, але я відкрила бардачок і побачила дві подарункові коробочки. Однакові. У обох були золоті ланцюжки із кулончиком у вигляді сердечка. На сердечку був напис: “Кохаю. М.”.
Мого чоловіка звати Микола. Він купив мені і ще комусь подарунки на день закоханих, який мав бути за два дні. Я просто почала плакати.
Микола повернувся до авто і побачив, що я в сльозах. А я не відповіла чому.
Коли я отримала свій подарунок то не зраділа. Навіть не відкрила його. Микола засмутився. А далі я запитала:
– А той інший кулончик був для кого?
– А ти звідки знаєш про інший? – уточнив чоловік.
– Я бачила два. Для кого був інший? Йди собі живи до неї. Зрадник!
– О, мати рідна. Той інший був для моєї мами. Можеш їй зателефонувати. Мені в магазині порадили зробити приємно і мамі. А я подумав, а чому б і ні. Тим більше, ви дві жінки, які живуть в моєму серці і яких я дуже сильно люблю. – пояснив Микола.
Я була здивована, бо накрутила собі вже багато чого за ці два дні. Але до свекрухи таки перетелефонувала і уточнила. А могли і розлучитися.
