Мати хоче внуків, а квартиру для їх утримання віддавати – ні! От в чому логіка?

Моя мати постійно ще відтоді, як я закінчив університет, казала, щоб я одружився й нарешті народив би їй внуків. А коли сягнуло за 30, то взагалі вимагала їх. Однак, робота в мене нестабільна через ситуацію в країні, та й живу в орендованій квартирі, поки в нашій ремонт відбувається. Більшість грошей і так йдуть на цю однушку. Мати лютувала, що я їй не приношу внуків й врешті здався. За два роки в мене народилася перша дитина — Софійка, а за рік й близнюки Матвій і Степан. Моя дружина швидко завагітніла, через деякий час наша однокімнатна квартира виявилась просто тісною для 5-х людей. А на їхнє забезпечення витрачалось чимало коштів, й наша сім’я тепер по вуха в боргах.

Моя мати наразі проживає в 3-х кімнатній квартирі в іншому місті. Ми подумали й таки вирішили здавати в оренду нашу відремонтовану однокімнатну квартиру, щоб виплатити борги й мати стабільний дохід. А самі переїхати у квартиру матері. Вона б спокійно змогла пожити декілька років на дачі у брата, бо там зараз ніхто не проживає з його сім’ї. Всі на заробітках, й вони погодили, що вона може залишитися там скільки хоче.

Але категоричної відмови я від матері ну ніяк не очікував. Вона була шокована й люта й нізащо не покидатиме своєї квартири в Хмельницькому. Вона ж сама внуків хотіла й наполягала, щоб я таки одружився й приніс її онуків, а поступитись квартирою не хоче. Там дача, звісно, маленька, але для неї була б комфортна альтернатива квартири. Невже вона не розуміє, що нам важко жити в однокімнатній квартирі й забезпечувати ще й всю сім’ю. Хіба така поведінка личить матері?

Батьки моєї дружини Олі теж такі. Сказали, що це я чоловік й повинен думати сам про свою родину. Вони дочку мені віддали й сідати їм на шию не дозволять.