Мати мала рацію. Вона хотіла мене вберегти, попередити, а я виставив її за двері. Який же я нікчЕмний син

Наша родина була не великою. У мене була сестра, мама й батько. Та мама ніколи не ставилася до нас серйозно. У мене було таке враження, що вона нас просто народила, а виховання її зовсім не приваблювало, тато намагався максимально приділяти нам із сестрою час, хоча багато працював. Одного дня мати прийшла додому пізно ввечері, зібрала речі й, поки ми спали, пішла не прощаючись. З того дня наше дитинство перетворилося в суцільний жАх.

Тато почав випивати, бо сильно тужив за жінкою, яку сильно кохав. Став теж рідше бувати вдома. А ми з сестрою залишилися майже сиротами при живих батьках. Жили самі по собі. Тато інколи тішив нас своєю присутністю.  Згодом після закінчення школи мене призвали до армії. Сестра залишилася зовсім самотня. Я зустрів там дівчину й закохався. Після служби вирішили одружитися. Сестра зраділа за мене, але частково ревнувала.

Оскільки тато зовсім запиячив, сестру до себе жити забрала тітка, рідна сестра батька. Тато потрапив до лікарні, після чого проходив довготривалу реабілітацію. Сестра з тіткою усім йому допомагали – готували й приносили їжу, сиділи поруч, давали кошти, підтримували морально. Тато одужав, після чого сильно змінив свій спосіб життя. Почав шукати підробітки, а потім і зовсім влаштувався працювати кочегаром до місцевої лікарні.

Сестра підросла, закінчила школу, і я запропонував їй переїхати до нас з дружиною. Спочатку вона відмовилася, бо там мала кавалера, але трохи згодом прийняла нашу пропозицію. Та разом нам проживати довелося недовго.  Мар’яна швидко вийшла заміж і покинула наш будинок, переїхавши до чоловіка.  Я розумів, що моя маленька дівчинка вперше за багато років відчула себе щасливою.  Я щиро радів за сестру, бо знав, що усе своє дитинство вона була нещасна.

Одного дня у двері мого будинку роздався стукіт. На порозі стояла наша мама, яка покинула нас у ранньому дитинстві. У руках у неї була ряба торба, жінка була одягнена в брудний одяг, від якого роздавався неприємний запах.  Вона виявилася нікому непотрібною на схилі літ, тому прийшла шукати прихисток до нас. Звичайно, я пустив її до себе. З моєю дружиною вони не могли знайти спільної мови, часто сварилися. Але користь від мами таки була: вона готувала, прибирала хату, бавила онуків, коли дружина була відсутня. А пропадати дружина стала частіше, на що я не звертав уваги.

Мама запідозрила, що моя дружина зраджує, попередила мене, але я не хотів вірити. Потім вона намагалася мені пред’явити докази, але мене це лише розізлило.
Ця ситуація мене збентежила, і я більше не хотів, щоб мама залишилася з нами проживати. Я зібрав її речі й відвіз до сестри.  Сестра прийняла маму, а ми з нею більше не спілкувалися.

Та згодом, я на власні очі побачив сцену, яка збентежила мене вкрай. Мати мала рацію. Вона хотіла мене вберегти, попередити, а я виставив її за двері. Який же я нікчемний син…