Мати – не та, що народила, а та, що пpoдaлa!

«Тітонько, вам непотрібне немовля?» – говорив хлопчик років шести кожній прохожій, але ніхто не звертав увагу на нього, бо він був в обірваному одязі й брудний. Та й не факт, що у тому обгорілому покривалі могла бути справжня дитинка. Ніхто з прохожих навіть не подумав, чого цей маленький хлопчик тут ходить і чому хоче віддати комусь свого молодшого братика.

«Тітонько, у мене є братик, він немовля, можливо, вам потрібна дитина?» – почула я, коли хлопчик стиснув мою руку, саме коли я обирала фрукти на базарі.

Мені 40 років, і я абсолютно самотня. Був у мене чоловік, але з ним ми розійшлися, бо я не змогла народити йому сина, про якого він мріяв. Було це ще років десять тому. Про дитину я мрію давно, проте дитячі будинки не хотіли мені давати когось на виховання, бо я самотня, а на штучне запліднення грошей у мене немає, от і залишалось чекати якогось дива.

Недавно директор мене підвищив, тому зарплата у мене зросла і соціальні працівники повідомили, що можна пробувати ще раз когось всиновити, а тут ще й така дивовижна пропозиція.

Я відійшла трохи від кіоску й з посмішкою запитала у хлопчика: «Звичайно потрібен, а ти чому ж його просто так віддаєш?»

– Я б і не віддавав, але мені його годувати немає чим. Молоко закінчилось, а він крім нього нічого і не їсть.

– Давай-но ми з тобою спочатку познайомимось, я тітка Олеся, а тебе і твого братика як звуть?

– Мене Борис, а брата Діма. Йому лише чотири місяці й потрібно йому не менше пів літри молока у день. Не хвилюйтесь, це не дорого, я впевнений, що у вас знайдеться молоко вдома.

– А чому ж ти так впевнений, що твого брата не будуть шукати батьки?

– Тата у нас немає, а ось мама зникла пару днів тому й досі не повернулась. А якщо Діма зникне, то вона лише зрадіє, він же постійно плаче, а її це злить, вона постійно його сварить, він же малий, не розуміє ще нічого. То що, візьмете його з собою?

Для мене відразу було зрозуміло, що хлопці живуть бідно, а коли я почула про маму, що їх покинула, то зрозуміла, що хлопців потрібно терміново рятувати. Я ніяк не могла відпустити думки про те, що це те саме «диво», на яке я так довго чекала, і саме цих дітей мені потрібно всиновити. Проте зробити я цього не могла, доки не знайдеться їхня горе-мати.

– Давай, я Діму на ручки візьму, і ми підемо до вашої мами, щоб вона мені дозвіл дала вас забрати.

– Нас? А що ви й мене хочете забрати? Так, мабуть, ж не можна, я вже дорослий, тому наша сусідка повторює, що мене незабаром заберуть у дитячий будинок.

– Не заберуть, я тебе до себе заберу, будеш з братиком мені допомагати, – промовила я і помітила, що хлопчик почав плакати, тому продовжила. – Нам тепер головне, щоб ваша мама на це погодилась, і соціальні служби дозвіл дали. Ти за мамою сумувати не будеш?

– Буду, мабуть, але я зможу приходити до неї, коли забажаю, а ось жити… Жити не хочу з нею. Вона часто мене б’є, дома довго не буває, а коли повертається, то завжди п’яна. Їмо ми лише картоплю і все. Так тепер ще й вона своїх кавалерів почала приводити, то вони до ранку кричать, спати не можливо! – після його слів, плакати захотілось мені, тому я швиденько витерла очі, доки хлопець цього не помітив.

З їхньою мамою ми зустрілися, ще не дійшовши до її будинку, вона стояла біля магазину з якимись чоловіками й розпивала алкогольні напої. Було зрозуміло, що всі ці дні, коли вона пропадала, вона безупинно пила, тому донести до неї, що я хочу забрати її дітей було надто складно. Але один з її кавалерів, що був менш п’яним, доніс до неї моє бажання всиновити її дітей, тоді вона оцінила мене поглядом й прокричала: «А скільки ви мені за них заплатите?»

– А скільки вам потрібно?

– Десять тисяч.

– Добре, ви отримаєте десять тисяч, як тільки ми переоформимо дітей до мене. Надіюсь ви не проти, що до цього моменту діти поживуть у мене?

– Мені все одно, робіть з ними, що хочете, але не забудьте про гроші. Я чекатиму.

– Добре.

Я записала нашу розмову на диктофон, тому позбавлення її батьківських прав було справою кількох днів, а потім ми змогли оформити двох синів на мене. Мої друзі та працівники соціальної служби наполягали, щоб я не давала цій продажній мамі ні копійки, але я вирішила її все-таки віддячити за те, що подарувала мені двох синів!