Мати та брат 0бмaнювaли мене стільки років, беручи в мене гроші на квартиру, яку нібито не виходить продати

Два роки підряд я чула одні й ті ж слова від матері: «Не купують», «Не беруть», «Не виходить продати квартиру». А мова йде про двокімнатну квартиру, яку нам з братом бабуся залишила в спадок в рівних частинах.

Квартира знаходилася в Харкові, звідки ми всі родом. І саме там живуть мама та старший брат. Я ж переїхала до столиці, вийшла заміж. Квартиру бабця залишила нам ще до мого весілля. Коли можна було б продати квартиру – ми б її продали та поділили гроші порівну.

Весь цей час ми з чоловіком орендувала квартиру в Києві, точніше ближче до області, бо до центру столиці було набагато довше добиратися, чим до області. Квартира невелика, але ми вміщаємося. Мама згодом забрала бабусю до себе, щоб доглядати її, а потім, через декілька років, бабуся покинула наш світ.

Мама сказала, що вони з братом зайнялися продажем квартири: виклали оголошення та фото на усі сайти для продажу нерухомості. Але охочих мало. А хто й відгукується – приходить, дивиться квартиру та все, більше нічого. До купівлі так і не доходить.

Нам з чоловіком спершу було не так важко платити за орендовану квартиру і оплачувати комунальні послуги в бабусиній квартирі на половину з братом. Проте згодом я завагітніла та пішла в декрет. Тоді стало важко, бо я ж тепер не працювала. Хоча й бралася за всякий підробіток в інтернеті.

Так ми оплачували комуналку за квартиру з братом по половині майже два роки, поки не сталося те, що сталося. Я вже почала підганяти маму, бо нам справді було дуже важко, ми ледве зводили кінці з кінцями. Мама казала, що все буде добре і обов’язково знайдеться покупець.

Я народила. Моя донька на декілька тижнів молодша за доньку мого брата, який жив з жінкою та дитиною в матері. Не дуже зручно, але зате є де. Тоді ми з чоловіком по осені вирішили поїхати до рідного міста завітати. Я прийшла до матері, а вона була дуже здивована (звісно ж, ми ж приїхали не зателефонувавши, бо хотіли зробити сюрприз), але дуже занепокоєна.

Як виявилося, в квартирі, яку так довго і нудно не могли ніяк продати, жив з самого початку мій брати з дружиною. А мені весь цей час брехали. Добре, нехай би просто жили, але ж весь час брали з мене за комуналку гроші!

– Мамо… Чому ви не сказали мені, що вони живуть тут?

– Ну розумієш… Мені було їх шкода і тому пустила до квартири, а сказати тобі соромно було.

– А не було соромно далі брати гроші від мене за комуналку для брата? При тому, що ти прекрасно знала, як нам важко зараз в фінансовому плані?

– Вибач…

– А тобі, невісточко, не соромно так було вчиняти?

– Ні каплі, чому б це? Це була прекрасна допомога для нас, дуже дякую, а як ти там живеш мені якось дуже плювати. – посміхаючись сказала вона. – А якщо хочеш до суду подати, то давай, поспіши. Але нічого не зробиш, бо ж братик твій приписав доньку в квартиру, тому до 18 років ти не зможеш нічого зробити з квартирою.

Виявилося, що ще й дитину в квартиру прописали. Це просто жах. Що мені тепер робити? Я нічого не зроблю з своєю ж власністю. Але я подумала, заспокоїлась, звернулася до адвоката, і той мені сказав, що можна подати до суду на рахунок шахрайства, бо ж мене по факту обманювали та брали з мене гроші. А ще почати вимагати в брата викупити в мене квартиру, як ні, то там вже будемо дивитися по ситуації.

Зараз ми вирішуємо цю ситуацію, але все б було добре, якби брат дотримався нашої домовленості, а не робив все в таємниці від мене і ще й так нахабно брав та обманював мене на гроші.