Мати вiддaлa мене бабусі. Через роки почала вuмaraти від мене aлiмeнтu. А де ж ти, мамо, була, коли ми з бабусею жили на її пeнciю удвох?

Від кого зaвaгiтніла моя мати мною не знала ні бабуся, ні я. Думаю, що вона й сама не була в курсі. Тому свого батька я не знаю. У матері часу на мене не було. Вона десь все по заpoбітках їздила. Вiддала мене на виховання бабусі, своїй матері. Отак жили ми удвох з моєю найдорожчою на той час людиною удвох, на її мiзepну пeнсію.

Мати інколи приїжджала. Приблизно це було раз у сім – дев’ять місяців. Для мене вона була абсолютно чужою людиною. Я бабусю навіть мамою називав.

Я виріс, закінчив школу. Вступив на бюджетну форму до університету (юридичний факультет). Зараз маю свою приватну фірму. Я одружився, і в мене є дочка Ангеліна. В моєму житті все склалося добре. Я щасливий.

Аж раптом моя мати згадала, що у неї є син. Вона почала вимагати від мене сплати аліментів за своє проживання. До речі, я неодноразово чув від знайомих, що мати зловживає спиртним і веде розгульний спосіб життя.

Заявилася до моєї фірми бідна, схудла, з розпухлим обличчям. Можливо, мені і шкода її. Може б, і треба було чимось допомогти. Вона так скаржилася на своє життя! Та коли все прояснилося, я відмовився їй допомогти.

Нагадав, що я їй не потрібний був, коли вона віддала мене бабусі. Вона почала виправдовуватися:

– Я ж, синку, хотіла заробити нам на краще життя!

– І забувала висилати зароблені гроші бабусі весь той час? Ми жили лише на її пенсію. Копійки рахували. Царство Небесне бабусі, що замінила мені матір і дарувала свою любов.

Згадала вона про мене, коли всі труднощі у моєму житті позаду. Ні, хай тепер вирішує свої проблеми сама. Вона навіть на похорон до бабусі не приїхала. Отака дочка і мати. Судити я її не збираюся, на те є Бог. Але пробачати теж не буду.

Вона погрожувала, що в суд на мене подасть. Давай, матусенько. Спробуй. Нічого в тебе не вийде. Я ж і сам юристом працюю.