Моя мати вurнала мене, мою дружину та онучку з дому. Тепер вона жaлкує, що так зробила. Вона намагалася з нами помиритися, та моя дружина Тетяна більше не хоче поступатися. Мати пропонувала гроші, щоб допомогти нам, але ми від усього відмовляємося.
Почну свою історію з початку. Вона ростила мене сама. З моїм батьком розлучилася, коли мені три рочки було. Він коханку завів. Мати дізналася і написала заяву на розлучення, а і до коханки пішов жити.
Через декілька років вона познайомилася з хорошим чоловіком. Його звали Дмитром. Вони почали жити разом. Та мати постійно «пиляла» його, завжди шукала причину, щоб дорікнути. Дмитро довго терпів, а потім назвав її егоїсткою, зібрав свої речі і пішов від нас. З того часу мати поставила хрест на особистому щасті і почала займатися мною.
Вона дуже плакала, коли мене забирали до армії. Коли нарешті дочекалася, не могла нарадуватися моєму поверненню. А вже через декілька днів змушувала мене шукати роботу. Бо «недаремно ж я університет закінчував?
Роботу я шукати не спішив. Хотів трохи вільним побути, насолодитися життям. І раптом зустрів Тетяну. Маленька, худенька дівчина з ясними, як блакить води, очима. Вона сподобалася мені відразу. Я довго намагався підкорити її, привертав її увагу. І нарешті ми почали зустрічатися.
Тетяна була найстаршою дитиною у багатодітній родині. Її батьки зловживали алкоголем. Але це мене не лякало, бо я палко любив цю дівчину.
Через декілька місяців Тетяна повідомила мені, що вагітна. Я кинувся шукати роботу, бо хотів влаштувати весілля зі своєю коханою. Звичайно, мені вже треба було думати про те, як забезпечувати мою сім’ю.
Коли я повідомив цю новину матері, то почув страшні слова:
– Боря, не роби помилок! Подивися на ту жебрачку. Нащо вона тобі? Хіба не вистачає навкруги нормальних дівчат, з порядних родин? Боря, кажу тобі, не твоя то дитина! Будеш виховувати чужого байстрюка! Не думала, що ти такий дурень у мене!
Я був налаштований рішуче:
– Я, мамо, упевнений, що Таня під серцем носить мою дитину. Ми кохаємо один одного.
Вона невдоволено прийняла мою Тетяну. На весіллі демонструвала всю свою ненависть до невістки. Матері не сподобалося весілля: то у Тані живіт випирав з-під сукні, то родичі її, алкоголіки, бійку влаштували на нашому святі.
Я не дуже звертав на все те увагу, бо знав про непростий характер своєї мами. Таню втішав і говорив, що все добре буде.
Після весілля ми почали жити у батьків Тані. Мама дорікала, що ми зіп’ємося там. Та коли моя дружина народила донечку Марійку, у домі, де мешкало ще 7 дітей, жити стало важче.
Я наважився прийти до матері і попросився з сім’єю пожити у неї, поки ми на ноги не станемо. І їй самотньо не буде. Це, звичайно, не сподобалося їй:
– Мені твоя Тетяна не подобається. Ти ж знаєш! Не вживемося ми з нею.
Ми таки переїхали з Тетяною та Марійкою до матері. Та вже через тиждень моя дружина щодня плакала. Мати моя дуже любить порядок та чистоту. Її бісило усе, що ми не встигали прибирати:
– Чому знову у квартирі не попилососила? Скільки бруду на підлозі! А посуд знову брудний! І крихти від сніданку на столі! Мали б совість – машинка пральна є, а речі бруді лежать на комоді!
Тетяна не виховувалася у сім’ї, де завжди чисто. Вона не звикла до такого. Але намагалася робити усе, як годиться. Просто Марійка ще маленька була, і вона не встигала з усім сама. А я ж на роботу ходив.
Згодом маму почало дратувати, що Марійка не спить вночі і кричить часто. Вона лаялася, що не висипається, а через це у неї великі проблеми на роботі почалися.
Одного вечора вона повернулася додому з роботи і почала збирати наші речі:
– Забирайтеся геть звідси! Мені ваш безлад набрид уже! Мала кричить постійно! Я тиші хочу на старості років!
Ми зібралися і пішли. Я швидко знайшов квартиру, яку здавали в оренду. Відтоді у нас почалося спокійне життя. Так, ми не шикували. Доводилося на всьому економити. Але моя дружина не плакала, і жили ми мирно.
Але вже через кілька тижнів мати почала телефонувати нам. Ми не відповідали. Тримали глибоку образу на неї. Тоді вона прийшла до мене на роботу:
– Синку, я помилку зробила. Повертайтеся… Я хвилююся за вас. Знаю, що вам зараз скрутно. Марійка так на тебе схожа. Я сумую за нею. Сумую за Тетяною. Повертайтеся.
Ми відмовилися повернутися. Я наче і пробачив матері, але все одно у глибині душі ображений за те, що вона нас вигнала тоді. А як ви вважаєте, чи варто повернутися? Боюся, що все знову почнеться. Вона запальна та емоційна жінка, а постійні скандали нам уже набридли.