ЖИТТЯ

Мати залишила мене на cmapeнького дідуся, щоб влаштувати власне життя, а коли дізналася, що в мене в житті все налагодилося – одразу 3гaдaлa про моє icнyвaння…

Колись, коли мені виповнилося вісім років, ми з батьками переїхали до Польщі. Мама з татом стали працювати, а я пішла в школу і провчилася в польській школі п’ять років. А потім сталося те, що для малих дітей стає завжди великим ударом. Розлучення.

Батько ніяк не міг знайти нормальну роботу, а мати мала престижну роботу і навіть відкрила згодом свій бізнес. Їй не подобалося, що батько не працює, тому довго не вагаючись вона подала на розлучення.

І здавалося, що для мене, як для їхньої дитини, й так достатньо життєвих потрясінь, але одразу після розлучення мене відправили назад в Україну. Стала я жити з моїм дідусем, якого я страшно любила.

Реклама

Батько одразу зник з нашого життя. Я досі не знаю що з ним, як він і де. Хоча з того моменту пройшло вже близько п’ятнадцяти років. А мама спершу відсилала гроші, але довго ця затія в неї не тривала. Буквально через рік вона вже забула про моє існування. Я лише знала, що в неї процвітає бізнес в Польщі та в неї є новий чоловік.

Дідусь – це моє все. Він замінив мені і маму, і тата, і всіх на світі. Дідусь усіма силами підтримував мене, коли я переживала розлучення батьків. Не знаю, як би жила далі, якби не він. Його любов та підтримка дуже багато для мене означали та дуже допомогли мені в цьому житті.

А ще я дуже вдячна дідусеві та досі завжди дякую, за те, що він наполягав на тому, щоб я вивчала іноземні мови. А саме німецьку та англійську. Ну як наполягав. Дідусь дав мені пораду та просив прислухатись, мовляв у дорослому житті на роботі мені дуже пригодяться вміння розуміти та розмовляти на іноземних мовах.

Я послухала дідуся та активно вчила англійську й німецьку. Англійську я вчила в школі, а щоб вивчити німецьку дідусь знайшов мені репетитора. А я старалася з усіх сил, бо ж мови давалися мені дуже легко і в загальному мені було цікаво вивчати нову мову.

Потім я змогла потрапити на бюджетну форму навчання на філологію. Я вчилася завжди. Кожну вільну хвилинку, кожну вільну секунду я приділяла навчанню. А тоді вже знайшла свою справу душі – це переклад текстів. І справа ця мені дуже допомогла.

Після закінчення університету я змогла влаштуватися в престижну міжнародну компанію. Все таки правду дідусь казав, що пригодяться мови мені. В компанії я стала працювати перекладачем. А після того, як я побувала в якості перекладача на переговорах з іншою міжнародною компанією, то мене помітили та підвищили. А я тим часом не покидала навчання та продовжувала удосконалювати свої знання мов, говоріння на них та збагачувала свій словниковий запас.

Дякуючи дідусеві та своїй старанності я об’їздила пів світу, вивчила ще дві мови: китайську та японську, а тому змогла попрацювати ще й в Азії. Потім я зустріла свого коханого. Він британець, зі своїм бізнесом і в загальному неймовірно добра та розумна людина.

В нас стало все добре. Я переїхала до нього у Англію. А згодом стала підготовлювати всі документи для того, щоб забрати дідуся до себе. Ми були декілька разів на свята в Україні, приїздили до дідуся. Два найкращих чоловіка в моєму житті хоч і не розуміли мови один одного, але прекрасно порозумілися через жести.

Але до того, як я змогла забрати дідуся до Англії з’явилася ложка дьогтю в цій величезній бочці меду. Ну бо ж не може все завжди бути добре. Це ж життя.

Мені зателефонувала мама… Номер отримала певно від дідуся. Я не звинувачую його в цьому та не злюся на нього. Знаючи мою матір, вона б не залишила його в спокої та виїла всі мізки дідусеві, лишень би отримати бажане. Виявилося, що в неї в Польщі бізнес пішов до дна. Мати намагалася якось все витягнути, але не вийшло. А потім в розмові з дідусем дізналася, що в мене все дуже добре і про моє життя.

-Ну тобі ж пощастило вийти заміж за багатого британця, то й живеш гарно. Тобі ж не складе великої праці допомогти матері. – заявила вона.

-Пощастило?! Я ради кар’єри та теперішнього життя пахала як ломова коняка. День і ніч вчилася! Я всього досягла спершу сама, а потім зустріла чоловіка, який виявився моєю долею. Не плутай, будь ласка! А ти мене залишила на бідного дідуся, який сам мені все дав. Ти вчинила так само, як і мій татко, якого я вже стільки років не бачила та не чула. Більше не телефонуй ні мені ні дідусеві! – виговорилася я та заблокувала матір всюди, де тільки змогла.

Більше з матір’ю я не бачилася та не чула про неї. А дідуся ми таки забрали до себе. Він навіть зміг трішки вивчити англійську, щоб елементарно спілкуватися з сусідами та сходити в магазин. Тепер ми всі живемо щасливо та спокійно.

Реклама

Також цiкаво:

Close