Мене бicuть те, що моя дружина лише відпочиває, тому я відправив її на роботу. Тепер я буду доглядати за нашим сином та стежити за ладом у домі!

З дружиною ми одружені 6 років, і тільки зараз я зрозумів, що весь цей час відкладав народження дитини тільки тому, що мене дpaтує лiнь дружини. Зараз пішов п‘ятий місяць, як дружина сидить у декреті з сином, і я прийняв тверде рішення, що тепер я буду доглядати сина та дивитися за ладом у домі, бо немає у мене більше сил спостерігати, як дружина відпочиває вдома, а я гapую на роботі.

Я покохав свою дружину за її амбіції та активність. Вона завжди належала до людей, яким мало досягнутого і вони завжди намагаються перемогти самих себе у досягненнях. Поруч з такою дружиною я відчував себе живим. А зараз вона стала тією жінкою, які викликають у мені лише роздратування. У ній поселилась лінь та безвідповідальність і все це прийшло з народженням нашого сина.

Я вирішив, що, можливо, буде краще, якщо я буду сидіти вдома з дитиною, тому що мені нічого не заважає працювати вдома, я вже поговорив з керівником, і він не проти, а ось дружина була змушена припинити свою робочу діяльність. Я був би радий, якби у неї з‘явилось якесь хобі, чи ще щось, але все що вона робить — це просто сидить у соціальних мережах і грається з сином, у домі навіть часто неприбрано та їжа готується в останній момент з моєю допомогою.

Перші місяці я чекав, коли вона знову повернеться до колишньої версії себе, дав їй час на відновлення сил та щоб звикнутися зі статусом мами, але пройшов час, і абсолютно нічого не змінилось. Я не можу зрозуміти, чому вона стала такою. До народження сина я постійно нею захоплювався та вихвалявся друзям, а тепер мені не хочеться на неї дивитися. Я розумію, що не хочу продовжувати стосунки з жінкою, яка здатна лише лінуватися, думаю, з такими темпами недовго залишилось до розлучення.

Попри те, що з дружиною я хочу розлучитися, сина я покидати не хочу, думаю, що можу навіть отримати на нього права, адже лише я маю власне житло та постійний стабільний дохід, дружина цього не має, тому суд буде на моєму боці. А якщо станеться інакше, то я завжди буду фінансово їм допомагати та забирати сина до себе на вихідні, щоб проводити більше часу разом.

Мої батьки говорять, що я перебільшую і даремно так говорю про дружину, мов з часом все налагодиться, і я ще буду думати, що був дурником. Але я так не вважаю, я знаю, що лише праця може зробити з людини — людину, а коли вона лише відпочиває, то деградація не за горами. Що можна взяти з людини, яка цілими днями сидить у телефоні й лише інколи грається з дитиною?

Я не знаю, чим обернуться наші стосунки далі, але мені хотілося б вірити, що я зможу достукатися до дружини й повернути її колишню. Я готовий підтримати дружину у кожному її кроці, але мені потрібно, щоб вона захотіла їх робити. Я люблю її, тому надіюсь, що вона розуміє, як це важливо для мене та для неї в першу чергу.

Що ви думаєте про такий статус сім’ї?