ЖИТТЯ

Мене всиновила мамина подруга, а всі родичі обернулися спиною й не хотіли знати мене!

Моєму дитинству можна було позаздрити. Я єдиний син у люблячих батьків, які у мені “душі не чули”. Та й до того ж вони були дуже забезпеченими людьми, тому я ніколи нічого не потребував, як і їхні родичі, що з радістю у них постійно просили гроші, а батьки ніколи б і не подумали відмовити. Звичайно, допомагали вони їм не маленькими сумами, тому це часто било по нашому фінансовому становищу.

Мені було 14 років, коли я потрапив у дитячий будинок і залишився на самоті зі всіма проблемами. Мої батьки розбилися в автомобільній аварії, й в одну мить всі наші родичі просто зникли. Я думав, що вони обов’язково віддячать моїм батькам тим, що доглянуть мене, але цього не сталось. Перший час у мені ще жевріла надія, і я сам телефонував родичам з дитячого будинку, але тільки вони чули, хто це, відразу у них з’являлися якісь термінові справи.

Реклама

Скажу чесно, що час у дитячому будинку були справжнім пеклом для мене. Я не міг звикнутися з тим, що моїх батьків більше не має, та ще й зовсім нове становище та повна самотність. Але, на щастя, бути мені там довелось недовго, бо з нього мене забрала наша сусідка, мамина подруга. У них самих була донька років десяти, й вони досить довго робили документи, тому що, по факту, вони мені ніхто, з родичами все було б швидше. Моя мама колись їм допомогла, і тепер вони вирішили, що хочуть їй віддячити.

Реклама
4mama.ua

З сусідкою вони швидко потоваришували, тому, коли моя добра мама дізналась, що у них проблеми з грошима, знайшла для її чоловіка високооплачувану роботу з хорошими умовами. Повернувшись майже до рідного дому, мені стало краще, проте я розумів, що все так само не буде, оскільки моя нова сім’я бідніша, й вони не зможуть оплачувати мій приватний дорогий ліцей. Проте вони сказали, щоб я навіть про це не смів думати, я закінчу саме цю школу. Мені було дуже некомфортно, бо я бачив, як багато вони працювали та старалися, щоб вивчити мене та дати мені все найкраще, як і їхній донечці.

Я довгий час намагався їх переконати, що можу навчатися й у звичайній школі, але вони цього навіть чути не хотіли. Казали, що їм краще знати, що мені потрібно, я ні разу не натякнув їм, що мені потрібно щось нове, але вони все одно купували, як рідній дитині. Щоб якось їм «відплатити» я допомагав їх доньці з навчанням, забирав її зі школи, також часто прибирав вдома та мив посуд й виконував все, що вони мене просили.

Саме завдяки прийомним батькам у свої 23 роки я маю свою престижну справу, завдяки якій отримую чималий прибуток. У подарунок їм я купив нову машину та дачу, але це не все, я продовжую їм допомагати, бо розумію, що вони витратили на мене набагато більше, звичайно, не тільки грошей.

Моя молодша сестричка закінчила ту ж приватну школу, що і я раніше, а проживаю я у квартирі своїх батьків, поруч з нинішніми батьками. Ось так чужі для мене люди стали найближчими людьми, а родичі не згадували про мене до моменту, поки я не почав заробляти гроші, телефонуючи й напрошуючись у гості або прямо просячи про допомогу. От лише мені не хочеться мати з ними нічого спільного, вони покинули мене й не згадували, коли мені так потрібна була підтримка, а тепер вони стали для мене непотрібними.

Я радий, що саме вони стали моїми новими батьками, оскільки вони допомогли мені стати кращим, і я зобов’язаний їм не менше, ніж рідним, за те, яким я став. Я люблю їх і хочу, щоб вони знаходили нові й нові причини пишатися мною, а я зроблю для цього все можливе!

Реклама

Також цiкаво:

Close