Мене знову викликали у школу до директора!

– Доброго дня, ви батько Олексія Нопрієнка? Сідайте, у нас є з вами про що поговорити. Ми вже звикли, що ваш син поводиться, м’яко кажучи, погано, але ось те, що він почав знущатися з вчителів, ніяк не можна пробачити!

– Ольга Іванівна, прошу пробачте його, але ж ми вже вибачалися за ті дріжджі у жіночому та вчительському туалеті.

– Це було кілька місяців тому, ми вже й забули за цей інцидент, але ваш син не припиняє нас дивувати. Загалом, ваш синок біля входу до школи залив льодом 200 гривень. Дві вчительки, щоб їх виколупати, порвали собі нові туфлі, одна вчителька навіть ногу підвернула. Мовчу вже про дрібні подряпини та синці! Яке ви тут виправдання вигадаєте?

– Я не думаю, що він це зі зла робив, мабуть, жарти у нього такі.

– Ну, нехай, жартівник з нього поганий, але виправдання перед вчителем фізкультури ви навряд знайдете!

– А для чого шукати? Його ж улюблений предмет – фізкультура!

– Так! Він його так сильно любить, що аж за дівчатами зі старших класів підглядає! Але мова сьогодні не про те! Бідна жінка вже місяць ходить, як «циркуль», а все ж через прохання вашого сина показати їм її фірмовий шпагат. От вона і сіла без розминки, то не могла встати! Діти, на чолі з вашим сином, її додому понесли..

– От, а ви все поганий, поганий… Додому ж він її поніс!

– Ну, поніс, і залишили вони її біля дверей квартири, бо довго ніхто не виходив. Так вона до вечора у тій позі просиділа, доки її чоловік не вернувся з роботи!

– Та він, мабуть, спішив на інші уроки!

– Так, наприклад, на урок малювання! Вчитель попросив їх принести щось для натхнення, мов на вільну тему. Всі діти, як діти, хтось фрукти приніс, хтось гілочку дерева, хтось фото мами, а ваш син привів «натурницю», яка перед нашим вчителем роздягнулась, то у того серце прихопило! Тепер шукає гроші на такий же «предмет натхнення», а що візьмеш з тієї вчительської зарплати? На щастя, її вчасно вивів наш географ, пообіцяв їй там якихось історій та багатств древніх, то вона й за ним побігла.

– Знаєте, думаю мені з сином поговорити треба, може викличете його сюди?

– Давай, розповідай мені, де гроші на натурницю взяв? – запитує батько у сина.

– Ну що за питання? Я ж на велосипед відкладаю – звідти й взяв.

– Де ти її знайшов взагалі?

– Так, це ця, Людка, секретарка з твого…

– Все, зрозумів, не продовжуй.

– Ну давайте, вчорашнє розберемо. Кухар у нас тепер із серцевим нападом вдома лежить, бо ваш син вчора приніс велику коробку, де писалося, що це пральний порошок, і почав з неї їсти. Та не витримала й впала відразу.

– На що ж ти порошок їв?

– Тату, я тебе прошу, який порошок? Це звичайне сухе молоко! Ну, добре, йду я, бо ще уроки готувати потрібно.

– Прошу вас, пан Нопрієнко, поговоріть з сином, бо ж не діло вчителю історії так поводитися, з нього приклад учні беруть!