ЖИТТЯЦІКАВО

Я працюю адвокатом уже майже тридцять років. І у своїй практиці стикалася з різними історіями і ситуаціями.

Я працюю адвокатом уже майже тридцять років. І у своїй практиці стикалася з різними історіями і ситуаціями. Завжди намагалася вибудувати із клієнтами, та й просто із співрозмовниками конструктивну розмову. Та й всі завжди про мене мило відгукувалися.

Знаєте, доброта і ввічливість таки мають значення. Тому я і не чула жодного поганого слова про себе. Ну майже не чула, до недавна.

Справа в тому, що у мене постійно стажуються молоді юристи, а я залюбки ділюся з ними своїми знаннями та життєвим досвідом.

Реклама

Так було і з Тетяною. Молода та скромна другокурсниця. Очі горять, та знань трохи замало. Але ж це не біда. Адже, як говорять: «Не святі горшки ліплять».

Їй потрібно було пройти практику тривалістю чотири тижні. І десь на середині нашої співпраці я почула, що вона про мене говорить не зовсім приємні речі. Звичайно ж, я б погодилася, якби це було щось вагоме. Але тут справа зовсім не в цьому.

Тетяна розповідала своєму брату, який близький друг мого сина, що я і хороша але старомодна. От такої!

Моя старомодність на думку Тетяни полягає в тому, що я ніколи не підписую офіційні документи іншими ручками, крім своєї. А моя ручка стара, затерта та й взагалі не пасує мені. І до того ж вона чорнильна, і я завжди маю із собою у малесенькій баночці чорнило. Так, часто це чорнило проливається у сумці, але мені байдуже.

Так, є у мене такий пунктик. Я завжди використовую свою вірну подругу – ручку Практікер. Та й історія у неї цікава. Мені її подарувала мама на день вручення мені адвокатського свідоцтва і з того моменту ми не розлучні.

Мама моя просто вчителька, яка все думала, що ж мені подарувати у такий важливий для мене день. І скажу чесно, на той момент ми були дуже бідними – то ж мама відкладала з кількох зарплат на покупку. Та й самі знаєте, що ці ручки дорогі, а про чорнильні з перами я взагалі мовчу.

Тому для мене ця маленька, як каже Тетяна старомодна річ є надзвичайно цінною. Вона мені завжди нагадує про найдорожчу моєму серцю людину і про ті непрості часи, які ми переживали тридцять років тому.

Мами не стало два роки тому, і насправді я вважаю, що мамина душа живе у цій ручці і завжди зі мною.

Інколи були такі ситуації, що моя ручка просто відмовлялася писати. І чорнило в ній було, і повністю справна – а не писала. А опісля я розуміла, що ручка мене вберегала від підпису договорів чи документів, які мені могли в майбутньому нашкодити.

От тільки ділитися з усіма цією сокровенною для мене історією я не хочу. Спочатку я думала розповісти Тетяні, а пізніше подумала чого я маю виправдовуватися. Старомодна – то старомодна.

 

Реклама

Також цiкаво:

Close