ЖИТТЯ

Мені лише 19 років, а у мене двоє синів. Ми існуємо, бо це – не життя!

Я стала мамою у 16 років. А через рік народила ще одного сина. Живемо ми утрьох: бабуся, дідусь і я. Батьки мої зaruнули в автокатастрофі.

Батько моїх синів нещодавно нас покинув. Йому набридли дитячі крики, пелюшки та постійні дорікання моїх родичів. Він абсолютно не виховував дітей і постійно десь пропадав. Інколи навіть тижнями не з’являвся. А згодом просто забрав речі і пішов. Грошима він не допомагає, адже і сам ніде не працює.

emotionworld.de

Тому доводиться просто існувати. Бо життям це не назвеш. Я страждаю від цього, бо й сама винна у такому замкнутому крузі.

Реклама

Родила я Артема від свого ровесника Євгена. Спочатку у нас було справжнє кохання. Я сподівалася, що ми будемо щасливою сім’єю. Та згодом вся романтика закінчилася. Бо йому це обридло. Я ходила у школу, а на перервах бігала годувати малого. Збиралася вступати до училища. Бабуся б з однією дитиною справилася, якби у мене була змога навчатися безкоштовно.

Та одного разу знову прийшов Євген. Я знову завагітніла від нього. Тому моє навчання відклалося. Зрештою, Євген переїхав до нас жити. Ненадовго. Бо Олежику й місяця не було, як знову він безслідно зник.

Пізніше мені стало відомо, що він поїхав навчатися у столицю. Там знайшов дівчину і вирішив з нею одружитися. Я довго плакала від такої звістки. Для мене це було справжнісіньким шоком. Не думала я, що Євген такий лицемір. Ні я, ні діти, як виявилося, не потрібні йому.

Живемо ми на пенсію бабусі та дідуся. Інколи мені вдається щось заробити, але це буває рідко. Адже без освіти нелегко влаштуватися на пристойну роботу. Майже усі гроші ідуть на ліки для стареньких, їжу та дітей. Я не знаю, як жити далі так.

Заздрю своїм одноліткам. Дівчата стильно одягаються, а я ходжу в якомусь дранті. У моїх ровесниць дорогі телефони, заможні наречені. Мої однокласниці здобувають престижну освіту. Я мріяла теж стати лікарем, мати гарні речі у гардеробі, подорожувати по світу, ходити до ресторану. Звичайно, я хочу гідного нареченого. Але усі хлопці, які знайомляться зі мною, дізнавшись про моїх двох дітей, зразу тікають геть.

Невже я стану жити нормально тільки тоді, коли виростуть діти?

Реклама

Також цiкаво:

Close