– Мені потрібні гроші на aб0pт, мамо, прошу! – промовила вісімнадцятирічна Віка!

– Мамо, мені терміново потрібні гроші,- однотонно сказала Віка, опустивши очі вниз.

Лариса тривожно запитала:

– Скажи навіщо?

– Я буду робити аборт! – швидко мовила дівчина, нагнула голову та очікувала реакції мами.

Ларисі стало недобре. Вона глибоко вдихала та видихала. Їй потрібно було тримати себе в руках. Хотіла думати, що це жарт, але судячи з вигляду дочки, це була реальність. Дитина недавно тільки школу закінчила. Усі екзамени поздавала на високі бали. Подала документи до найкращих університетів країни. Сім’я була в очікуванні на результати. Проте всі були впевнені, що Віка поступить без проблем. А тут трапляється таке!

– Коли це трапилося? – спокійним голосом запитала мама.

– Випускний, — відповіла Віка, піднявши вже голову та очі, бо зрозуміла, що розмова буде без скандалів та сварок.

– Сподіваюсь, ти знаєш, хто батько дитини?

– Ковальчук Діма.

– О, Господи! Це непорозуміння світу. Нащо ти повелася?

– Сама не знаю. Він мені ще з десятого класу подобався. Хоча розуміла, що ми разом не будемо. Все-таки в нього батько має власну фірму, а я що?

– Розповіси, як так сталося?

– Ви, батьки, залишилися ще в кафе. Натомість ми поїхали схід сонця зустрічати. І там він почав до мене приставати. Постійно поруч був, турбувався, глядів, аби я не змерзла, годував мене, різні ніжності та приємні слова казав. Мені було відомо, що він з Гавриленко Олею товаришував. Вона теж не з простих людей. Але її не було на святкуванні, просто прийшла в школу забрала атестат та пішла собі. Тоді вони посварилися. І тому Діма почав до мене залицятися, а я ще трохи напідпитку була. А ще й згадала, як сильно він мені подобався, як страждала через цю невзаємну симпатію. Ностальгія нахлинула на мене. А тепер він біля мене сидить, поруч. Ще й алкоголь дав про себе знати. І ми пішли в посадку, ніби то хотів мені показати красиві квіти, а потім стався гріх. Потім повернулися до всіх. Я була така щаслива, що Діма був мій, а не Олі. Тому вирішила ще випити й тоді вже більше нічого не пам’ятаю. Тоді прокинулася, вже був обід. Подивилася довкола, а всі міцно спали. Пішла до річки, вмилася, прийшла, вже всі встали, ми поїли та порозходилися. Та й таке.

– Який термін?

– Майже два місяці.

– А як ти дізналася, що вагітна?

– У Каті був тест, вона й дала мені. А спершу мене почало нудити. І перше, що спало на думку – вагітна. Відразу побігла до Каті. Зробила тест. Вияснилося, що вагітна.

– Діма знає?

– Так, я йому розказала. Натомість він почав сміятися і казати, що не факт, що він батько. Що, ніби я була наскільки п’яна, що ще хтось міг мною скористатися. Сказав, що не він батько. Я почала на нього кричати, як у нього взагалі повертається язик, аби так говорити та вчиняти зі мною. На той час я була цнотливою, і він був першим та єдиним. А Діма ще з цього більше розсміявся. Почав згадувати, яка я була п’яна, валялася під деревом, усі мене будили, та я не прокинулася, тому всі пішли без мене зустрічати схід. Не тільки я була в такому стані, тому хтось ще міг мною скористатися. І після нашої розмови я остаточно вирішила, що буду робити аборт, ніякої дитини. Не хочу я вирощувати дитину Діми, коли він зі мною так вчиняє! Мамо, даси грошей? Бо, якщо ні, тоді я не вина за свої вчинки, — сказала та розплакалася дівчина.

Віка плакала та не могла зупинитися. Лариса сиділа та пустим поглядом впиралася у вікно. Жінка не могла зібрати думки докупи. Не знала, що й робити чи кричати, сваритися, плакати, бити свою дитину?

Ніяк не думала, що може таке трапитися. Це ж ганьба! Як тепер чоловік про це повідомити? Він же не витримає цього. Справді, а якщо ще дізнається коли, як і при яких обставинах це сталося та ще, хто батько дитини, тоді не чекати від нього милосердя. Візьме та й викине дитину з хати. Господи, дай мудрості, як бути в цій ситуації.

Віка лежала та плакала, ніяк не могла заспокоїтися. Тоді Лариса сіла біля неї, почала гладити по волоссю, щоці та каже:

– Донечко моя, прийде час та все стане на своїм місця.

– Добре, що даси грошей на аборт! – зі сльозами на очах, зраділа Віка.

Лариса сумно відповіла:

– Ні, не дам. У тебе ще все життя попереду, не потрібно тобі брати гріх на душу. Разом ми справимося, усе в нас буде добре. Ти ще маєш вивчитися.

– А як по-твоєму я буду навчатися, коли з’явиться дитина?

– Нема куди поспішати. Зачекаємо трохи.

– Нема, що чекати. Після трьох місяців не будуть робити аборт. Я вже записалася на наступний четвер, дай гроші.

– Раптом ти після аборту не зможеш мати більше дітей. Думала про це? Це великий ризик.

– Мені байдуже. Я не буду від цього бовдура народжувати дитину, — різко та сердито промовила Віка. – Мамо, прошу дай грошей! Якщо не даси, я піду на будь-яку роботу, навіть ескорт, аби заробити потрібну суму та все одно зароблю на аборт.

Саме в той момент Лариса зрозуміла, що її донька налаштована рішуче і ніщо її вже не переконає. Дарма, Віка думає, що як народиться дитина, то її життя закінчиться? А, ні. Життя тільки почнеться. Молода та ще й до того нетямуща.

– Гаразд, так і бути. Дам тобі грошей, при умові, що батько ні про що не дізнається. Бо тоді біда буде нам двом.

Наступного тижня Віка все-таки зробила аборт. Дівчина раділа, що три місяці тому їй виповнилося вісімнадцять, і вона спокійно зробила аборт. Бо якби немала вісімнадцяти, було все набагато складніше. А так, що хочу, те й роблю. Ні в кого не потрібно питати дозволу. Є вісімнадцять, отже, доросла та самостійна. Лікар намагався вмовити Віку добре подумати та змінити рішення, проте все було марно. Так було боляче, але так потрібно. Нічого витерпіла і тепер все добре.

Через декілька тижнів до Лариси в гості прийшли батьки Діми. Сіли за стіл та почалася розмова. Відразу батьки хлопця почали говорити про весілля Віки та Діми. Батько дівчини був шокований, з якого переляку ті захотіли сватати його доньку. Тоді тато Діми здивувався та сказав:

– Тож Віка завагітніла від нашого довбання. Син усе розповів.

– Донечко, скажи, будь ласка, ти що вагітна?

– Хто тобі таку дурню сказав? Ні, я не вагітна, — злякано відповіла дівчина.

– Так ось, батьки Дмитра та й сказали.

– Сонечко, ти не переживай, якщо завагітніла від Діми, то він одружиться з тобою. А ми будемо допомагати усім чим тільки зможемо. Це ж справжнє щастя. То що?

– Я не вагітна. Просто невдало пожартувала, а Діма сприйняв це серйозно. От і сталося непорозуміння, — відповіла Віка, ледь стримувавши сльози.

– Ось і все стало на свої місця. Вибачте моїй доньці, пожартувала над хлопцем. На те й вони молодь, — сказав батько та закрив двері за гостями.

Вікторія швидко побігла в кімнату, закрилася, впала на ліжко та почала ридати. Діма погань, чому відразу не сказав, що одружиться. Я ще й та дурепа. Нікого не слухала, поспішила, сіла та зробила аборт. Тепер маю. І що тепер? Діма напевне радіє та не може натішитися. З батьків шокована, адже син такий бовдур, а вони виховані. Я дурна. Мама мене так благала, просила, ніби відчувала, що не потрібно нікуди спішити. А я великий гріх взяла на душу. І так аж до ночі лежала на ліжку та плакала в подушку. Навіть їсти нічого не їла. Пізно ввечері прийшла мама в кімнату до доньки, сіла біля неї та пригорнула. Лариса тихеньким ніжним голосом щось нашіптувала донці. А Віка просто пускала сльози. Аж до темної ночі мама з донькою разом плакали.