Наша молодша донька завжди була хлопчаком, всі її друзі були чоловічої статі, вона обирала лише ж0рстокі ігри. Думала, що вона це переросте, але у старших класах, доки її однокласниці гуляли з хлопцями та вчилися фарбуватися, вона займалась б0ксом і постійно приходила додому з новими сuняками.
Зараз доньці 30 років, вона вже не пацанка, але все ще її життя для мене залишається загадковим, хоча б тому, що основна сфера її життя – це важка атлетика.
Кілька років тому вона стала дружиною свого тренера, і спочатку він мені подобався, думала, що поруч з ним, вона відчуватиме себе дівчинкою, але тепер він мене лякає. З кожною новою зустріччю він стає все масивнішим, а на його тілі з’являються нові тату, які викликають мурашки по тілу.
Наша старша донька повна протилежність молодшої – ніжна, любляча, жіночна, має діток. І от я не можу зрозуміти, що могло так вплинути на молодшу, що вона стала такою? Що відбило у ній бажання бути жіночною та красивою?
Я розумію, що маю приймати її такою, яка вона є, але змиритися з “чоловіком у спідниці та з обличчям доньки” – важко.
Можливо, ви б мені щось порадили, щоб допомогти доньці стати жінкою та матір’ю?
