ЖИТТЯ

Мені соромно за свою доньку, а їй вже 30 років!

Наша молодша донька завжди була хлопчаком, всі її друзі були чоловічої статі, вона обирала лише ж0рстокі ігри. Думала, що вона це переросте, але у старших класах, доки її однокласниці гуляли з хлопцями та вчилися фарбуватися, вона займалась б0ксом і постійно приходила додому з новими сuняками.

Зараз доньці 30 років, вона вже не пацанка, але все ще її життя для мене залишається загадковим, хоча б тому, що основна сфера її життя – це важка атлетика.

Кілька років тому вона стала дружиною свого тренера, і спочатку він мені подобався, думала, що поруч з ним, вона відчуватиме себе дівчинкою, але тепер він мене лякає. З кожною новою зустріччю він стає все масивнішим, а на його тілі з’являються нові тату, які викликають мурашки по тілу.

Реклама

Наша старша донька повна протилежність молодшої – ніжна, любляча, жіночна, має діток. І от я не можу зрозуміти, що могло так вплинути на молодшу, що вона стала такою? Що відбило у ній бажання бути жіночною та красивою?

Я розумію, що маю приймати її такою, яка вона є, але змиритися з “чоловіком у спідниці та з обличчям доньки” – важко.

Можливо, ви б мені щось порадили, щоб допомогти доньці стати жінкою та матір’ю?

Реклама

Також цiкаво:

Close