Моя перша вагітність проходила дуже складно. Майже три місяці я провела у лікарняній палаті. Мені капали різні ліки і намагалися зберегти мою дитину. Та й аналізи у мене були такі, що гарантій лікарі взагалі не давали, що я народжу здорову дитину.
Але материнське серце краще знає. Я відчувала, що все буде гаразд. Так воно і було.
У мене була складна не лише вагітність, але і пологи. Того дня на зміні була якась абсолютно нова лікарка. Мій же лікар був поза зоною досяжності і ми не мали змоги з ним зв’язатися ніяк. Та й дитині не скажеш, щоб зачекала.
Коли ми вже були у пологовому боксі – я розповіла цій лікарці всі свої проблеми. Вона мабуть пропустила все повз вуха. Сказала лише мені, що все буде добре і я буду народжувати сама. А я була налаштована на кесарів розтин, бо ж лікар мій так радив.
Відмучалася я майже шість годин і все ніяк. Коли я вже просто втрачала свідомість – мене прооперували. Чоловік весь цей час був біля мене. Він тримав нашу донечку після пологів і відігрівав своїм теплом.
Я до останньогго не знала хто у нас народився. Та й ми вирішили на УЗД залишити цю інформацію в таємниці, щоб для нас був сюрприз.
Наступного ранку чоловік поїхав додому взяти деякі необхідні речі. Я ж відійшла від операції і мені принесли дитину на годування. Я погодувала немовлятко, налюбувалася ним. Навіть памперс змінила. А потім дитину забрала медсестра.
Коли чоловік прийшов я йому сказала, що наш син дивовижний.
– Син?! – перепитав чоловік і дивився на мене наче на несповнену розуму.
– У нас донька! Чи ти ще від наркозу не відійшла, кохана?
– Я змінювала підгузок і нас син. Чи я не відрізню по-твоєму хлопчика від дівчинки.
Мій чоловік зірвався і побіг до лікаря вияснювати що це за маячня. Виявилося, що нас було двоє породіль з однаковим прізвищем і першою буквою імені. Я – Коваль Галина, а та інша жінка – Коваль Ганна. От медсестра і переплутала дітей.
Добре, що мій чоловік це помітив, а то могли б забрати чужу дитину додому.
