«Мені вже 18 років, тому я сама буду вирішувати, де і з ким мені жити!» – Я не сперечалася. Нехай спробує бути дорослою без маминої підтримки

Пам’ятаю, як в дитинстві мама говорила: «От буде в тебе така ж уперта дочка, як ти, та й знатимеш, чому я тебе постійно контролюю». Тепер я розумію, що вона мала на увазі.

Моїй доньці вже виповнилося 18 років. З самого дитинства ми з нею конфліктуємо з приводу її поведінки. Вона за характером бунтар, тому в школу мене викликали дуже часто. То з хлопцями поб’ється, захищаючи якусь подругу, то посперечається з учителем за неправильно виставлену оцінку. Загалом, пригоди самі шукали її.

Після закінчення школи вона вступила на юридичний факультет. Професія повністю відповідає її характеру. Вже на першому курсі вона почала зустрічатися з хлопцем із паралельної групи. А одного дня навіть привела його додому, щоб познайомитися. Приємний парубок, але він мені здався ще зовсім дитиною.

Через три місяці донька повідомила, що вже доросла, тому хоче жити зі своїм Костею разом. Я здивувалася таким рішучим крокам та запитала, чи не вагітна вона, що так поспішає. Виявляється, їм просто хочеться постійно бути разом. Місцем для спільного проживання вони обрали нашу квартиру.

Звісно, я була проти таких змін, та й дочці не дозволила в 17 років починати сімейне життя. Нехай би ще відпочила. Та щойно їй виповнилося 18, вона наступного ж дня зібрала речі та пішла з дому. На мої запитання куди, чому і чи на довго відповіла, що вже повнолітня, тому сама вирішуватиме, де і з ким жити.

Я вирішила, що якщо вже моя повнолітня дочка стала такою самостійною та незалежною, то нехай самостійно заробляє собі на життя. Пройшов тиждень, місяць. Донька тільки зрідка телефонувала, щоб дізнатися, як у мене справи.

За цей час вона декілька разів навідувалась, щоб узяти необхідні їй речі: телевізор, чайник, мікрохвильовку. Вони ж студенти, їм потрібніше. Весь цей час молода пара жила у матері Кості. Я була спокійна, що хоч вони під наглядом дорослих.

Вже через місяць Катя зателефонувала з претензіями, що я не заплатила за навчання. Я спокійно відповіла, що в неї тепер є чоловік, нехай він і дбає про всі її фінансові потреби. Донька кинула слухавку і взагалі перестала зі мною спілкуватися.

Я за нею дуже сумувала, але знала, що скоро вона повернеться. Я вже почала звикати, що мушу повертатися в порожню квартиру, а тут мене прямо з порогу шокував приємний запах смаженої картоплі, який доносився з кухні.

– Мамочко, я повернулася. Приймеш мене? Я дійсно помилялася, ти мала рацію, що ще рано думати про сімейне життя. Спробуй мою смажену картоплю. Бачиш, самостійне життя мені трішки пішло на користь. Як все-таки добре вдома!

Я смакувала кулінарний шедевр доньки та думала про те, що моя вона дійсно виросла. Мало того, що Катя тепер готувала їжу, але головніше те, що навчилася визнавати свої помилки. Звісно без втрат не обійшлося, адже Катю відпустили тільки з особистими речами. Побутову техніку потенційна свекруха забрала, як плату за проживання в її квартирі.

Ось так закінчилась перша спроба моєї доньки скуштувати дорослого життя.