ЖИТТЯЦІКАВО

Мій батько почав зраджувати мамі, а коли одумався – було пізно.

Знаєте, дуже гірко розуміти, що та ідеальна родина, яка в тебе була протягом всього твого життя лопнула, як повітряна кулька.

Мої батьки завжди жили душа в душу. Я дивилася нах і думала, що ось воно справжнє кохання. Ні, не таке про яке пишуть у книжках, а справді справжнє та реальне.

Кожного ранку батько готував для нас сніданок, доки мама збиралася на роботу. Потім говорив мамі якийсь комплімент на вушко. Мама з татом часто обнімалися і цілувалися. Я й дивувалася у дорослому віці, як вони змогли пронести такі почуття і пристрась через стільки років спільного життя.

Реклама

Та останні півроку їхні стосунки сталі прісними. Вже не було ні обіймів, ні навіть сніданків. Тато постійно був заклопотаний якимись справами. Йшов з самого ранку на роботу, а повертався коли ми вже спали.

Мама теж помітно стала іншою. Більше не одягалася так святково, макіяж майже не робила. Було помітно, що між ними щось не так.

Все було зрозуміло – у батька інша жінка. Якби це прикро не звучало, але це правда. Я не могла дивитися, як моя мама страждає, тому одного вечора дочекалася тата і сказала, що ми все знаємо.

Він лише плечима знизав. Я запропонувала йому мовчки зібрати речі і піти з нашого життя. І він навіть перечити не став. Зранку й сліду вдома не було, що з нами жив батько.

Мама дуже тужила, у неї була депресія кілька місяців. Я багато розмовляла з мамою, підтримувала її як могла. А потім сказала мамі, що досить. Досить цих сліз і всього решта.

Організувала мамі похід в салон краси і потім на фотосесію. Моя рідненька знову відчула, що вона жінка. Красива жінка! До мами повернулося бажання жити і це основне.

Вона знову красиво одягалася, робила макіяж та укладку. Навіть на кілька побачень сходила. Повернулася до життя. Та не все було так просто.

На моє день народження додому прийшов тато. Вигляд тепер у нього був так собі. Більше восьми місяців він нами не цікавився і тут раптом згадав. Прийшов з двома букетами. Один мені, а інший мамі за те, що мене народила.

По татових очах було зрозуміло, що він і не очікував, що мама така красуня знову. Лише поїдав її очима та весь час намагався доторкнутися, наче ненароком.

Мама не реагувала на це зовсім. Після святкового обіду, як всі гості розійшлися – тато вирішив допомогти нам прибрати. Складалося враження, що нічого між ними й не трапилося. А потім попросив маму пробачення і сказав, що хоче повернутися до нас.

От такої! Виявилося, що та нова жінка була хорошою лише на відстані і спільне життя у них не виходило. Лиш постійні сварки і дорікання. А з мамою було все просто, гладко і затишно.

Мама не захотіла нічого чути, відповіла, що про примирення й мови бути не може. Він зрадив нас обох, а зраду пробачати не варто. Якби вона його колись не любила, але ні.

Мама сказала, що в насшому домі більше нема для нього місяця. Спочатку я думала, що мама не права і все таки можна було помиритися і зберегти сім’ю. Та все ж таки потім я таки логічно подумала і зрозуміла, що не дарма в народі кажуть: – Зрадив раз, зрадить ще не раз.

А нам з мамою і вдвох добре живеться. Навіть краще, ніж з татом. Ми дуже зблизилися за цей час.

Реклама

Також цiкаво:

Close