Мій брат не зміг пробачити мені, що я став успішнішим за нього

Мій брат старший за мене лише на рік. Батьки віддали нас до школи одночасно. Йому довелося зачекати на мене рік. Після школи разом вступили до столичного університету на архітекторів. Завжди жили душа в душу. Ніколи між нами не було серйозних свар0к.

Під час навчання я познайомився з дівчиною, брат – з її найкращою подругою. Наша компанія завжди проводила час разом. Спільні побачення, походи у кінотеатр, посиденьки в якомусь кафе або ресторані. Навіть до батьків на канікули ми приїздили разом.

Після закінчення університету наші життєві шляхи дещо розійшлися. Я разом з вже вагітною дружиною залишився в столиці, де почав працювати на одну солідну фірму. Незабаром отримав підвищення. Ще через кілька років відкрив з дружиною власний бізнес. Ми займалися підготовкою документів для отримання дозволу на будівництво. Дружина займалася більше маркетинговою та рекламною справою нашої фірми. Всього за шість років ми вже мали власний офіс з сімома працівниками та гарну репутацію серед будівельників.

Окрім роботи, моя дружина Олександра ще й займалася з дітьми. На мої пропозиції найняти няньку вона твердо відповідала, що дітьми повинна займатися лише мама. В нас вже троє дітей. Мені навіть важко уявити, як вона зі всім справляється.

Загалом, життя обіцяло нам гарну перспективу й в роботі, й в подружньому житті. Недалеко від міста ми змогли купити земельну ділянку в котеджному містечку. Побудували великий будинок, в якому облаштували наше сімейне гніздечко.

Мій брат Сергій після навчання повернувся до рідного міста, де отримав роботу в архітектурному відділі міської ради. Разом з дружиною вони оселилися з нашими батьками у трикімнатній квартирі. Ще через рік народився їх син Віктор. Його дружина після пологів покинула роботу та зайнялася лише домашнім господарством. Роки йшли, а Сергій не отримував підвищення.

Після університету ми мало спілкувалися. Спочатку через телефон, а потім лише на спільних сімейних посиденьках.

Пів року тому я запросив брата з сім’єю та батьків погостювати кілька днів в мене та відсвяткувати мій день народження. Будинок в нас був великий, тому з розміщенням проблем не повинно було виникнути. Олександра кілька днів готувала різні страви, замовляла напої та керувала всіма приготуваннями до свята. Вона хотіла, щоб все було ідеально, адже це перший раз коли вона приймала в нас гостей. Тим паче, що Олександра хотіла показати моїй мамі, що вона гарна господиня.

Свято йшло просто чудово. Діти гралися на дитячому майданчику, ми весело спілкувалися за столом. Загалом я радів, що нам вдалося зустрітися.

Ввечері батьки пішли спати у свою кімнату. А ми залишились ще біля вогнища смажити овочі. Олександра попросила мене допомогти принести напої. Коли ми поверталися, то випадково почули неприємну розмову брата з його дружиною.

Вони обговорювали, що ми намагаємось показати, що ми кращі за них. Виставляємо все на показ. В цей момент нас помітили діти та покликали. Брат з дружиною зрозуміли, що ми почули їх плітки. Говорити щось не було ніякого сенсу. Олександра мовчки взяла дітей та пішла до будинку. Я також погасив вугілля у мангалі й пішов за нею.

Зранку, коли я прокинувся, то помітив, що Сергій з сім’єю виїхав. Хочеться вірити, що їм стало соромно за те, що вони говорили. Батькам я не став говорити про те, що сталося. Вони все життя знають, що ми не розлий вода. Я лише сказав, що Сергія викликали терміново на роботу.

Минуло вже стільки часу, а він й досі не дзвонить. Прикро, що звичайна заздрість може зруйнувати братські почуття. Прикро, що він не розуміє, що все, що ми маємо – це результат тяжкої праці та багатьох безсонних ночей над паперами.

Сподіваюсь, що він зрозуміє свою помилку!