Мій чоловік п0сварився зі своєю к0ханкою та повернувся у родину. Після цього вона прийшла до нас додому і вчuнила сkандал, бо Едуард поkинув її

Останнім часом ходжу сама не своя. Все валиться з рук. І це не осіння aпaтія чи xaндра. Такий настрій у мене через мого чоловіка, з яким я прожила більше дванадцяти років. Справа у тому, що Едуард не може визначитися, що йому потрібно для щастя: я і дитина чи молодша від нього кoxaнка?

У моїй родині довгий час панував мир та спокій. Ми кохали один одного, підтримували та допомагали. Наша донечка Жанна (їй вже десять років) батька любить дуже. Вона в нас «татусева донька». Чекає його з роботи, часу багато з ним проводить. А Едуард нею натішитися не міг раніше. Тепер же він забув про все.

Я не знаю, чи хтось позаздрив нашим стосункам, чи чому так сталося: та чоловік близько двох років тому почав пізненько з роботи повертатися. Почала я помічати, що часто переписувався з кимось, виходив, щоб зателефонувати, аби я не чула. Виправдовувався, що то справи у нього. Потім я збагнула, що він знайшов іншу жінку. Його сорочки пропахли запахом чужих жіночих парфумів, знаходила я на речах і сліди червоної помади. Це точно не моя була, адже я не фарбуюся яскравими кольорами.

Коханка є у нього – це я точно знала. Та намагалася не звертати на це уваги. Робила вигляд, що не знаю нічого, хоч як боляче не було мені. Запитаєте, чому я терпіла? Відповідь проста: заради дочки. Я не хотіла розбивати сім’ю, не хотіла, щоб Жанночка росла без батька.

А ще я була впевнена: пристрасть скоро ущухне, і Едуард буде знову у нашій родині. Головне – перетерпіти. Так вважала я. А потім стало зрозуміло, що любовні пригоди мого чоловіка набирають нової сили.

Він став приходити ще пізніше, витрачав гроші на коханку і, зрештою, одного дня не з’явився ночувати додому. А потім таке повторювалося мало не щодня. Через місяць Едуард геть пішов з сім’ї до своєї Наталії. Пішов, слова не сказавши. Знав, що я все розумію.

Я місця собі не могла знайти. Думала, що збожеволію від його зради. Але через два тижні Едуард повернувся. Жанна зраділа. Я теж пробачила.

Однак наступного дня у двері постукали. Його коханка мала наглість заявитися до нас. Наталія влаштувала такий скандал, що всі сусіди чули. Кричала, що Едуард – мерзотник, бо покинув її, лякала, що прокляне нас. Зрештою, чоловік не витримав. Мені сказав, що Наталія без нього пропаде. Знову спакував валізи і поїхав до тієї стерви.

Добре, що цього не бачила донька. Коли вона повернулася і запитала, де батько, я сухо відповіла, що йому терміново знадобилося поїхати у відрядження. Лише тоді Жанна заспокоїлася.

Хочу зізнатися, що чоловік ще декілька разів повертався жити додому. Але потім знову якась невидима сила тягла його до Наталії.

Я довго терпіла. Але скільки можна? Я не хочу, щоб об мене ноги терли, як об ганчірку. Тому після останнього його походу до коханки я викликала робітників для заміни дверного замка. Не можу я більше так. Хай нарешті замислиться, що йому потрібно насправді, а не бігає туди-сюди.

А як ви думаєте – чи правильно я вчинила? Чи варто взагалі пробачати зраду?