ЖИТТЯ

Мій чоловік забирав з пологового будинку одразу двох жінок. Хоча Юля нам чужа, але вона дуже швидко стала членом нашої сім’ї

Ми з моїм чоловіком завжди мріяли про велику сім’ю. Тому, коли у нас з’явилася можливість взяти житло в новобудові в кредит, ми обрали чотирикімнатну з двома лоджіями. Тут повинно вистачити місця для всіх.

Ремонт ми робили поступово, адже хотіли швидше виплатити кредит. Коли я завагітніла вдруге, ми якраз облаштовували кімнату для другої дитини. Синові на той момент було уже 3 роки. Дізнавшись, що у нього буде сестричка, він захотів стати дорослим, щоб захищати її. Першим його кроком було переселення в окрему кімнату.

Настав цей довгоочікуваний день, коли я зустрілася зі своєю донечкою. Спочатку ми були одні в палаті, але надвечір до мене підселили молоду жіночку. Я зраділа, що хоч буде з ким поговорити.

Реклама

Юля виявилася цікавою співрозмовницею. У нас було багато спільних інтересів. Але коли заходила мова про її донечку, у неї сльози наверталися на очі. Вона розповіла, що батько дитини покинув її, а батьки відмовилися від неї, коли дізналися про вагітність. Юля була одна без підтримки, тому думала про те, щоб залишити дівчинку в пологовому будинку.

Мені було дуже шкода її. Коли у мене з’явилася можливість серйозно поговорити з чоловіком, я запропонувала йому забрати моїх сусідок тимчасово до нас. І мені буде цікавіше, і кімната не буде пустувати.

Так і вирішили. Юлі спочатку було не зручно. Але, подумавши, вона вирішила, що це єдиний правильний вихід із ситуації.

Настав день виписки. Чоловік був щасливий, бо одразу забирав з пологового будинку двох жінок. Хоча вона нам чужа, але з часом стала ріднішою, ніж ми очікували.

Невдовзі після виписки до нас все частіше став навідуватись мій менший брат. Пізніше він зізнався, що ще біля пологового будинку йому в душу запала Юля. Молода жінка відповіла братові взаємністю і тепер вони разом виховують донечку. Ми товаришуємо сім’ями.

Реклама

Також цiкаво:

Close