Нас з донькою майже одночасно кинули чоловіки через смс-повідомлення

Той вечір був далеко не звичним для нас з донькою. Ми сиділи на кухні та в обнімку плakaли. Чому? А тому що обох нас (ще й майже одночасно) кuнули чоловіки. Так ще й однаковим способом – через повідомлення на телефон. Бoягузu, не змогли прийти та все спокійно обговорити.

Мене кинув чоловік після двадцяти років в шлюбі. Він не прийшов та пояснив все, як є, а як останній боягуз відправив смс-повідомлення та, поки мене та доньки не було дома, втік з речами.

Доньку ж її ненаглядний кинув за день до того, як чоловік пішов від мене. Той теж смс надіслав та більше не з’являвся. Речі також забрав поки нас дома не було та втік (він жив з нами).

-Все мамо! Міняємо замки в квартиру та своє життя! – сказала донька, коли ми вже більш-менш виплакалися.

-Так! – підтримала я. – Сходимо заодно до салону краси, щоб зняти стрес через цих двох козлів.

Так і зробили. Замки замінив майстер. Потім ми сходили з горя до салону. Я нарешті перефарбувалася в свій натуральний каштановий з відтінками рудого, мідний, так сказати, який завжди мені дуже личив, але такий колір не подобався чоловіку, тому я весь час фарбувалася в блондинку. Аліса ж, донька, нарешті відрізала собі чубчик, такий як шторка, вони популярні дуже. І їй справді було дуже красиво.

Далі ми зібрали всі речі, які не забрали наші колишні, та віднесли на смітник. Перебрали весь посуд. Більшість повикидали та вирішили купити новий, такий, який нам обом дуже подобався. Переставили меблі, замінили штори та в принципі облаштували все по-іншому. Тепер в нашому домі дуже затишно.

З часом нас дуже здивували рахунки за комуналку. Вони знизилися не те що в половину, а в три чверті. Виявилося, ми з Алісою не так багато витрачаємо, хоча раніше були впевнені, що великі рахунки за комунальні послуги саме через нас.

Ми сиділи з донькою, дивилися серіали, їли морозиво та говорили про все на світі. Тепер ми регулярно відвідуємо кіно, театр, музеї, парки і так далі. В загальному наше життя налагодилося та стало набагато спокійнішим. Навіть завели одразу двох котиків. Я обожнюю котів, і ця любов передалася з генами Алісі, проте ми не могли їх завести раніше, бо ж в чоловіка була дуже сильна алергія на них.

Я схудла, почала правильно харчуватися та займатися фітнесом. Тепер на роботі всі чоловіки очей не зводять, слинки лише підтирають. Багато знаків уваги стала отримувати. Аліса теж дуже погарнішала, відійшла від розставання та почала ходити на побачення.

Знаєте, я навіть в певній мірі вдячна колишньому, що він зник з мого життя, бо тепер я справді щаслива. Проте, о диво, через декілька місяців він прийшов додому. З валізами. Хоча ми вже розлучені. Виявилося, що його молода коханка не захотіла ставати дружиною, а хотіла залишатися просто коханкою. Звісно ж, для чого їй сорокап’ятирічний чоловік, за яким треба доглядати і бігати навколо нього, коли той приходить з роботи і, окрім телевізора, більше нічого не бачить.

Я закрила перед його носом двері. Аліса також не хотіла бачити батька-зрадника. Спершу написав: «Йду від тебе. Знайшов іншу. Не шукай!» а тепер хоче, щоб його назад прийняла. Ага, вже!

І він мені ще попрікнув: «Невже ти настільки бездушна, що зважишся залишити всі ці роки нашого життя в шлюбі в минулому, всього через якусь невеличку мою помилку?!»

Невже він справді вважає, що його вчинок – це «невеличка помилка»?