ЖИТТЯ

Мій хлопець поставив мене перед вибором: або я приймаю собаку та поборюю свою небе3печну форму aлеpгії та стpaxu, або ми розxoдимося. І я обралa

Все своє дитинство я дуже хотіла собаку, проте по іронії долі в мене на собак дуже сильна aлepгія. Настільки сильна, що я можу почати poзпухати та задuxaтися. Лікарі сказали, що це нaбряк Квiнке, а це дуже небе3печно. Пізніше мене взагалі покусали вуличні собаки, коли я поверталася з музичної школи додому. Після цього я їх дуже б0юся.

Згодом я вступила до ВУЗу. Там я зустріла свого коханого. Він прекрасна людина, прямо таки мій ідеал у всіх аспектах. Спершу ми просто зустрічалися, проте потім з’їхалися. В нас не виникло проблем з побутом, як в більшості пар, бо поняття про чистоту та приготування їжі було практично однаковим.

Проте жили ми так добре лише до недавніх пір. В мого коханого брат загинув у ДТП, врятувати його не було можливим. І в покійного брата залишилася собака. Алабай на ім’я Зевс. Собаку не було куди діти, і хлопець вирішив забрати алабая до нас. Хоча він прекрасно знав про мою алергію, і наскільки вона небезпечна.

Реклама

Батьки мого обранця одразу на відріз відмовилися забирати собаку до себе, хоча жили вони в приватному будинку, і для собаки таких розмірів там було б комфортніше. Я дуже просила віддати собаку в притулок, або знайти йому хороших господарів. Але мій хлопець був непохитним та поставив мене перед вибором: або я приймаю Зевса та поборюю свою алергію та страхи (цікаво, як це я маю зробити), або ми розходимося.

Ну що ж… Я обрала другий варіант. Присутність собаки може бути неймовірно небезпечною для мене, а якщо людина не розуміє цього, то не бачу сенсу продовжувати з такою людиною стосунки.

Реклама

Також цiкаво:

Close