ЖИТТЯ

Мій син не любив своє тіло і постійно казав, що відчуває себе дівчинкою!

Мене виховували в сім’ї, де були свої правила, наприклад, перш ніж зробити щось, я мала спитати дозволу у батьків, навіть тоді, коли познайомилася з майбутнім чоловіком, боялася заводити стосунки, спочатку не поговоривши з мамою. Постійний контроль у підлітковому віці та до самого моменту одруження набрид і був тягарем для мене, і тому я вирішила, що моя дитина буду мати абсолютну волю у прийнятті важливих рішень її життя.

З Марком ми одружилися, коли мені виповнилося двадцять років, скоро після весілля я завагітніла, і ми були дуже щасливі, готувалися до народження дитини.
На УЗД нам сказали, що буде хлопчик, і чоловік був на сьомому небі від щастя, я також раділа, бо мріяла про сина.
Антон народився в термін, ми відразу оточили його любов’ю та піклуванням. Син ріс слухняним хлопчиком, коли пішов в садочок виховательки хвалили його за гарну поведінку, але завжди наголошували на одній особливості  Антон забирав у дівчаток ляльок та навіть не доторкався до іграшкових машинок.

Ми з чоловіком думали, що тут немає нічого особливого і навіть сміялися з цього за вечерею. Але наша дитина росла, а його поведінка з кожним днем здавалася дивною.
Вперше про свою стать син заговорив, коли йому було сім років  він повернувся зі школи в сльозах і сказав:
“Мамо, мені важко бути в цьому тілі, я хочу, щоб ти одягала мене в сукні, як інших дівчаток, а мене змушують гратися з хлопчиками, та ще й поводитися, як вони, але вони не розуміють, що я дівчинка!”.

Реклама

Його слова викликали у мене істерику та сльози, я старалася донести до сина, що він і є хлопчик і має поводитися, як всі. Але моя дитина тільки ще більше розізлилася і припинила зі мною розмовляти.
Ми з чоловіком прийняли рішення не зачіпати більше цю тему, а тільки наглядати за поведінкою Антона, сподівалися, що з віком його схильність зникне.

У 12 років син нам заявив, що тепер він впевнений, що живе не у своєму тілі, тому буде змінювати стать, він вже прочитав всі можливі статті на цю тему і готовий стати на шлях до змін тоді, коли йому виповниться 18 років. Ми були шоковані, але я згадала своє дитинство та юність, постійний контроль батьків, тому вирішила, що робитиму все для щастя сина. Чоловік довго не міг сприймати Антона, як дочку, хоч той і змінив повністю імідж і взяв нове ім’я – Вікторія.

Від тоді наші сусіди та мої батьки майже відвернулися від нас, постійні косі погляди та перешіптування, коли ми йшли вулицею були наче тягар на наші плечі, але я звикала до того, що тепер у мене донька, а не син, тому їхня думка була для мене неважлива.
Школу моя дитина змінила, а в новій представилася Вікторією і знайшла декілька друзів, які прийняли її такою, як є.

Після її рішення змінити стать ми припинили відвідувати психологів, бо знали, що це даремна трата грошей та часу  наш хлопчик ніколи не відчував себе комфортно у своєму тілі, а коли перестав боятися осуду людей і став жити, як Вікторія, його життя набуло сенсу.
Мене зрозуміють тільки батьки, які зіштовхувалися з такою проблемою, і я б порадила їм припинити боротися за зміну свідомості своєї дитини, бо в такі моменти треба довести доньці чи сину, що ви завжди поруч і поважаєте його рішення.

Так, вже через рік нашій дитині зроблять першу операцію по зміні статі, й ми вже рахуємо дні, бо щастя дитини важливіше за перешіптування сусідів.
Вікторія повинна пройти нелегкий шлях до свого щастя, вона мріє зустріти в майбутньому своє кохання, отримати вищу освіту та побудувати успішну кар’єру, а також вийти заміж. Вона усвідомлює, що своїх дітей мати не зможе, але хоче взяти маля з притулку, бо не уявляє свого життя без дитинки. Чоловік, нарешті, змирився з цим рішенням та вже разом з нами обговорює подальші плани доньки. З Вікою ми разом ходимо на шопінг та стали справжніми подругами, зараз все так, як я і мріяла  моя сім’я щаслива!

Реклама

Також цiкаво:

Close