Я заміжня вже 15 років. У мене підростають два сини, і незабаром з’явиться ще донечка. Та останнім часом я стала все частіше зіштовхуватися з хамством чоловіків у громадському транспорті.
Останнім часом я стала помічати, що навколо все більше прикладів, як не варто виховувати хлопчиків – майбутніх чоловіків. У мене підростають два сини, і я сподіваюся, що вони ніколи не будуть такими черствими егоїстами.
Ми з чоловіком завжди хотіли велику родину, мінімум трьох дітей. І зараз у нас підростає два сини – один підліток, йому вже 12 років, скоро виповниться 13, молодшому сину тільки шість, він скоро піде до школи. І ось скоро з’явиться на світ наша донечка. І саме під час вагітності я стала все частіше зіштовхуватися з хамством чоловіків у громадському транспорті.
Я намагаюся більше ходити пішки, не сідаю у переповнені маршрутки, та до роботи якось добиратися треба. Крім того, щодня я забираю молодшого сина з дитячого садочка, а погода не завжди дозволяє ходити пішки.
Так сталося і нещодавно. На вулиці був сильний дощ, та ще й вітер, тож парасольки просто «зносило» чи вивертало в інший бік. Йти додому пішки за такої погоди, ще й з дитиною мені не видавалося можливим. Ми з сином зайшли в першу ж маршрутку, яка під’їхала. Звичайно, не ми одні вирішили, що зараз явно не час для прогулянок, маршрутка була забитою.
Ми стали біля самого виходу, щоб ніхто не міг задіти мій живіт. Якраз біля нас сиділо двоє чоловіків. Я не змогла на око визначити їхній вік, але то явно не були дідусі. Я не стала проситися поступитися мені місцем, адже вже на раз чула образи на свою адресу через це. Та мій син вирішив інакше.
Мій син попросив чоловіка в маршрутці поступитися мені місцем, та той зробив вигляд, що він спить! Потім син звернувся до того чоловіка, що сидів поруч, та той просто посміхнувся та сказав: «Проблеми твоєї матері повинен вирішувати той, хто зробив їй це пузо, а ми всі їдемо з роботи та дуже втомилися. І взагалі, у нас тут рівноправ’я, уже давно!».
І я помітила, що багато жінок стояли, з важкими сумками, також після роботи, та ці чоловіки також не поспішали їм поступитися місцем. І чомусь я впевнена, що такі чоловіки й удома не допомагають своїм дружинам. А жінки повинні зараз і на роботу ходити, і чоловіків обслуговувати. Тож яке це рівноправ’я? Більшість чоловіків вважають, що домашні обов’язки жіночі, апріорі, незалежно від того, працюють жінки чи ні.
Я намагаюся виховувати своїх синів справжніми чоловіками. Старший знає, що жінці, дівчині треба поступитися місцем, і завжди поступається. Сподіваюся, і молодший підросте таким же. До того ж і сини, і чоловік допомагають мені по господарству, без будь-яких заперечень. Я сподіваюся сини перенесуть таку модель поведінки й у своє доросле життя, і мені не буде соромно перед моїми невістками.
Але ж хто виховує таких егоїстичних чоловіків? У більшості випадків саме ми, жінки, мами. Тож давайте все ж таки виховувати справжніх чоловіків, а не просто представників чоловічої статі!
