Мій син уже рік зустрічався з дівчиною, нещодавно він зробив їй пропозицію. Знайомство з майбутніми сватами відбулося в нашій квартирі, та батько нареченої категорично висловився проти весілля: «Моя донька не вийде заміж за roлoдрaнця!»

Мені 48 років, чоловікові – 50, та ми досі не маємо власного житла. Точніше, мій чоловік має частку в квартирі батьків. Квартира трикімнатна та належить в рівних частинах йому, батькам та молодшій сестрі. Розмінювати її родичі чоловіка відмовилися, так і вийшло, що досі живемо всі разом…

Усім відомо, що в столиці квартири не з дешевих, та ніколи й не були. Я приїхала сюди на навчання, познайомилася з гарним хлопцем. Ми одружилися та залишилися жити в столиці. Сама я з невеликого селища, батьки мають велике господарство, та невеликі заробітки. Вони допомагали нам домашньою продукцією, та не фінансово, так і вийшло, що ми й досі не маємо власної квартири.

У нас з чоловіком є єдиний син. Зараз йому вже 25 років. Після закінчення навчання він почав працювати та винаймав квартиру, але понад рік тому власниця квартири продала її та поїхала жити за кордон. Син з того часу знову жив з нами. Десь приблизно через місяць Андрій почав зустрічатися з Юлією. Вона ще студентка – закінчує останній курс медичного університету. Вона не зі столиці, проте батьки купили їй власну квартиру тут, тому житлом вона забезпечена.

З Юлею ми знайомі понад пів року. Видно, що діти дуже кохають один одного, тому, коли після року зустрічань Андрій надумав робити пропозицію, ми його підтримали. Юля, звичайно, погодилася. Далі на нас чекало знайомство з її батьками.

Чесно кажучи, я дуже переживала перед знайомством з майбутніми свекрами. Ми домовилися, що зустрінемо їх у своїй квартирі (яка була нашою лише на третину, адже тепер ми жили з батьками мого чоловіка, з його сестрою та її чоловіком, та ще й племінницею). Квартира з самого порогу виглядала не дуже, адже ремонт робився, напевно, років з 20 тому. Ми з чоловіком нещодавно оновили власну кімнату, та робити ремонт у коридорі, санвузлі та на кухні свекри та родина сестри чоловіка відмовилися.

Свекруха, коли я заговорила з нею про це, взагалі відповіла: «Ну то й самі й робіть той ремонт, як вам так хочеться, ми й копійки не дамо!». Сестра чоловіка мала таку ж позицію, а ми не хотіли все робити власним коштом, отак і вийшло, що з ремонтом була тільки наша кімната, та ще техніку на кухні ми оновили, ото й усе.

Тепер я переживала, як це сприймуть майбутні свати, а тим паче те, що син ще й досі живе з нами. Мені чомусь здавалося, що вони багаті люди, адже квартиру доньці купили в столиці, і Юля розповідала, що в них двоповерховий будинок, власна машина. Ми ж, натомість, не мали нічого.

Усе ж знайомство з майбутніми сватами відбулося в нашій квартирі, та батько нареченої категорично висловився проти весілля: «Моя донька не вийде заміж за roлoдрaнця!». Уже з порогу я зрозуміла, що Юліному татові в нас не подобається, тим паче, коли він дізнався, що живемо ми з батьками чоловіка та родиною його сестри. Він нічим не цікавився, усе насуплено мовчав, а потім і видав ту різку фразу.

Я нічого не відповіла, хоч мені було прикро, просто пішла на кухню, нібито чашки віднести (ми пили чай). За хвилину в кухні з’явилася сваха. Вона почала мене заспокоювати. Сказала, щоб я не звертала уваги на слова її чоловіка. Виявилося, що вони не з багатого роду, і самі були в подібній ситуації 10 років тому, і саме через це Галя змушена була поїхати на заробітки, спочатку вона працювала на заводі в Чехії, та потім стала доглядати старих людей. Зараз вона працювала в Італії. Усе, що мала родина, було придбано на гроші Галі, у тому числі й квартира для доньки.

Майбутня сваха запропонувала мені поїхати з нею через місяць на заробітки. Галя сказала, що по сусідству з її хазяйкою живе також одна літня жінка, її син шукає доглядальницю, адже сам живе в іншому місті. Галя сказала, що може порекомендувати мене.

Я насправді всерйоз задумалася над цією пропозицією. Стільки років я працюю на неулюбленій роботі, грошей великих не заробляю, а тут би змогла також купити синові квартиру, забезпечити його та й собі на краще життя заробити. Тим паче якщо по сусідству буде жити сваха, як не як знайома людина, ще й землячка. Так би точно більше ніхто не посмів би ображати мене чи мого сина.

А ви як думаєте, варто погодитися на пропозицію Галі?